Коли за справу береться Емеральд Феннелл — жінка, що подарувала світові провокаційні «Перспективну дівчину» та «Солтберн», — очікувати на стриману британську класику не варто. Її «Буремний перевал» (Wuthering Heights), що вийшов на екрани у лютому 2026 року, став не просто черговою адаптацією роману 1847 року, а справжнім поп-культурним вибухом, який розділив глядачів на два табори.
Акторський склад: дует, на який чекали всі
Головною приманкою фільму став зірковий тандем, який ще до прем’єри охрестили «найгарячішою парою року»:
- Марго Роббі у ролі Кетрін Ерншоу. Це не та тендітна Кеті, яку ми звикли бачити. В інтерпретації Роббі вона — стихія, егоїстична, пристрасна та подекуди жорстока жінка, чия любов руйнує все навколо.
- Джейкоб Елорді у ролі Гіткліфа. Вибір Елорді викликав чимало дискусій (через невідповідність книжковому опису зовнішності героя), проте актор зумів передати ту саму «темну енергію» та одержимість, яка робить Гіткліфа одним із найскладніших персонажів світової літератури.
Також у фільмі з’явилися Елісон Олівер (Ізабель Лінтон), Шазад Латіф (Едгар Лінтон) та неперевершена Хонг Чау у ролі Неллі Дін.
Візуальний стиль: «Солтберн» на йоркширських болотах
Феннелл залишила дію у XVIII столітті, але приправила її своєю фірмовою естетикою. Замість сірих і туманних пусток ми бачимо:
- Контрастні кольори. Похмурі інтер’єри маєтку чергуються з яскравими, майже неоновими заходами сонця над болотами.
- Костюми. Оскароносна художниця Жаклін Дюрран створила вбрання, що поєднують історичну точність із сучасним зухвалим кроєм.
- Саундтрек. Справжньою несподіванкою став музичний супровід від Charli XCX. Її треки додали фільму драйву та перетворили готичну драму на справжню «темну поп-оперу».
Сюжет: радикальні зміни
Режисерка не побоялася «переписати» Бронте. Фільм зосереджений виключно на першій частині роману — історії Кетрін та Гіткліфа, повністю відкидаючи лінію їхніх дітей. Це дозволило зробити хронометраж (136 хвилин) максимально насиченим та емоційно виснажливим. Феннелл зробила акцент на токсичності та одержимості. Це не казка про кохання, а трилер про те, як двоє людей можуть знищити одне одного. У фільмі присутні сміливі сцени, що межують із психологічним горором, та навіть елементи BDSM, що вже встигло обурити консервативних літературознавців.
Критика та сприйняття
Станом на березень 2026 року фільм має неоднозначні відгуки:
«Це “Буремний перевал” для покоління “Бріджертонів” та TikTok — яскравий, жорстокий і безмежно красивий», — пишуть провідні західні видання.
Попри критику за «надмірну модернізацію», стрічка зібрала вражаючі касові збори в перший же вікенд (понад $35 млн у США), довівши, що класика може бути актуальною, якщо додати до неї дрібку зухвалості.
Чому варто переглянути?
Перегляд цієї стрічки варто сприймати не як черговий урок літератури, а як занурення у стильний психологічний трилер, де класичний сюжет слугує лише каркасом для сміливих візуальних експериментів. Емеральд Феннелл вдалося позбавити історію зайвої манірності та пилу віків, перетворивши її на сиру, подекуди болісну деконструкцію людської одержимості. Ви побачите не романтизованих героїв, а живих, егоїстичних і руйнівних особистостей, чия пристрасть випалює все живе навколо, що робить цей фільм максимально співзвучним сучасному розумінню токсичних стосунків. Окрім емоційної напруги, фільм дарує неймовірну естетичну насолоду: кожен кадр виглядає як витвір сучасного мистецтва, де похмура готика Йоркшира поєднується з агресивною, майже гламурною красою. Тандем Марго Роббі та Джейкоба Елорді створює на екрані таку електричну напругу, яку рідко зустрінеш у сучасному кіно, змушуючи глядача одночасно співчувати їм і жахатися їхніх вчинків. Це кіно, яке провокує, дратує і захоплює одночасно, залишаючи після себе довгий посмак і бажання переосмислити все, що ви знали про класичну англійську прозу.