Нещодавно в залі засідань Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка Спілкою ректорів України спільно із Фундацією польських ректорів був організований експертний семінар для проректорів з наукової роботи університетів України на тему «Евалюація якості наукової діяльності».

Семінар проводився в рамках проєкту«Польсько-українська співпраця представницьких організацій ректорів задля вдосконалення діяльності закладів вищої освіти», який реалізується Варшавською Політехнікою за фінансової підтримки Міністерства науки та вищої освіти Республіки Польща, у співпраці з партнерами: Конференцією ректорів академічних шкіл Польщі, Спілкою ректорів вищих навчальних закладів України та Фундацією польських ректорів і під патронатом Міністерства освіти і науки України.

З польської сторони в семінарі взяли участь лідер проєкту, професор Варшавської Політехніки, президент Фундації польських ректорів Єжи Возніцький і професор, член Комісії з евалюаціїнауки Домінік Антонович. Загалом учасників заходу було майже 70 осіб. У роботі семінару взяли участь іпредставники Ради молодих учених України при Міністерстві освіти і науки, для яких ця проблематика є дуже актуальною.

Цікавою та важливою для молодих вчених України виявилася доповідь професора кафедридосліджень вищої освіти Університету ім. МіколаяКоперника в Торуню Домініка Антоновича, що стосувалась різних питань роботи докторських шкіл Польщі.

Особливо важливою вона є у контексті реформування системи аспірантури в Україні, що відбувається нині. Реформатори з Польщі ділились, як підходили до розробки процесів вступу в докторантура до відповідності освітньої програми та індивідуальних планів наукового дослідження до Польської рамки кваліфікацій. Важливо було також розробити шляхи перевірки якості навчання та кваліфікації викладачів і наукових працівників, що залучені до викладання у докторській школі.

Так, на першому етапі польські реформатори приділили ключову увагу наповненню змісту освітніх програм для підготовки доктора філософії. Найбільш вагогомими вони визнали –  формування комунікативних і мовних компетенцій, сприяння самостійності аспірантів, що впливатиме на підготовку і реалізацію їхніх індивідуальних дослідницьких програм у подальшому.

Далі у підготовці доктора філософії були задіяні важелі перевірки результатів діяльності здобувача.

До них належали такі критерії як участь у конференціях, семінарах, літніх/зимових школах, публікація наукових здобутків у вигляді розділу монографії або ж у науковому журналі, участь здобувача в організації наукового семінару чи конференції та пошук грантової підтримки проведення досліджень чи реалізації академічної мобільності.

Цих  результатів здобувачу неможливо досягти без наукового керівника. Він є дуже важливим для наукової діяльності докторанта. Тому оцінка його діяльності  передбачена самими аспірантами, а саме захищеними докторами філософії, а також усіма, хто закінчив навчання незалежно від результатів.

При цьому система організації процесу і самооцінки докторських шкіл передбачає процедуру дій у разі вирішення конфліктних ситуацій між науковим керівником і аспірантом. Також розписані процедури отримання доступу для аспіранта до обладнання та інфраструктури тієї чи іншої докторської школи.

Досягнення наукового керівника у сфері наукового керівництва оцінюються оригінальністю їхніх досліджень на основі 3 публікацій (статей, монографій, патентів) за останні 5 років, а також кількості захищених/незахищених науковців.

Діяльність наукового керівника у підготовці кадрів так і досягнення самого аспіранта оцінює на проміжних етапах спеціально створена комісія.

При цьому одними з найвагоміших здобутків вважаються наукові стажування аспірантів у відомих закордонних інституціях, участь у міжнародних і локальних проєктах, що реалізуються разом із закордонними партнерами, участь аспірантів у міжнародних конференціях і публікації, винаходи, патенти, що з’являються з міжнародною підтримкою.

Враховують також і середню кількість місяців стажувань закордоном аспірантів протягом останніх 5 років. До викладання у докторських школах, у якості як лекторів так і наукових керівників запрошують фахівців, що неодмінно мають досягнення принаймні європейського масштабу.

До складу комісії входять як зовнішні експерти, у тому числі і закордонні, так і представники аспірантів у ролі спостерігачів.

Польські реформатори роблять великий акцент на відкритості і доступності процедури вступу в докторантуру. Оцінка здібностей кандидата задля здійснення наукової діяльності передбачає прозорість умов і процесу вступу, процедури оскарження рішення щодо вступу, залучення зовнішніх експертів для оцінювання попереднього дослідницького проекту.

Перш за все докторські школи, які є аналогом аспірантури в Україні,  мають стати повноцінною частиною науки конкретного наукового закладу. І вони мають існувати лише в умовах науково-якісних академічних осередків. При цьому вони мають отримати  не лише окреме фінансування, але одночасно і ефективні важелі їх евалюації, одним з яких є інтеграція у міжнародну наукову систему і їхня оцінка зарубіжними колегами.

Присутні члени Ради молодих учених при МОН відзначили, що  ідея евалюації докторських шкіл справді має грунтуватися на переконанні, що немає еталонної ідеї, є лише ідея довіри до аспірантури і області пошуку новаторських способів навчання аспірантів, що дали б змогу використовувати потенціал тих закладів, на базі яких існують конкретні докторські школи.

Ольга Романенко (КНТЕУ), Марина Галат (НУБІП),

члени Ради мол учених при МОН

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here