В кінці червня українське суспільство сколихнуло страшна подія, у лісовому масиві на вулиці Трускавецькій у Львові, невідомі в масках розгромили наметовий табір, у якому проживали близько 14  громадян України ромської національності, з них четверо дітей. Понад 15 ножових поранень (з них 2 в голову) нападники завдали 24-річному мешканцеві Закарпаття, внаслідок цього він помер.

Поліцейські затримали сімох молодиків віком 16-17 років, серед учасників був курсант військового ліцею ім. Героїв Крут. Згідно розслідування газети «Ратуш» організатором нападу виступав 20-річний Андрій, який зібрав учасників групи перед нападом, в усіх забрав мобільні телефони і роздав ножі. Удари ромам завдавали ВСІ! Жоден із нападників не був ні під впливом наркотиків, ні під дією алкоголю…У поліції припускають, що нападники належать до незареєстрованого угруповання «Твереза і зла молодь».

Зовнішня обгортка даної події дуже проста і лаконічна, школярі вчини жахливий злочин – епохи упередження та примітивного шовінізму – погром. Однак, кривавим подіям у Львові передували «екологічні акції» на Лисій горі у Києві представників С14, яку уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова закликала ретельно розслідувати.

Проте, контекст даних подій вимагає звернутися до історії. По-перше, термін «погром» – одне з декількох дореволюційних слів російської мови, що стали відомі всьому світу без перекладу, а після жовтневої революції Західний світ дізнався про «спутник» и «ГУЛАГ». Так, мудрий російський народ подарував світові не тільки Достоєвського та Чехова, але унікальний антицивілізаційний феномен – «погром» – який вчиненяється  однією частиною суспільства стосовно іншої, як правило, стосовно національної, соціальної або релігійної меншостей, що супроводжується вбивствами та грабежами, викликана релігійною або національною нетерпимістю.

Історія «погромів» завжди пов’язана із війною, умисною провокацією та слабкістю репресивного апарату влади. У 1903 – 1905 та 1917 – 1920 Україною прокотилися хвиля насилля проти євреїв. Варто нагадати, що в Російській імперії діяла смуга осілості, а наступним кроком імперськості стало організація чорносотенних боївок. Важливою складової погромів у Російській імперії, вони майже завжди відбувались під пильним оком царської охранки. Спецслужби яка увійшла в історію винайденням першого масштабного Fake news «Протоколи сіонських мудреців», який живе і до сьогодні.

Голокостк, про який українські школярі знають значно мало і фрагментарно, передували погроми, які підтримувались або інспірувалися німцями. В 1941 у Львові стався погром єврейського населення міста, здійснені нацистськими окупантами та місцевими мешканцями за сприяння українських націоналістів. Погром відбувся в період з 30 червня по 2 липня 1941 року, коли німецькі підрозділи увійшли в місто. Знову, війна та згода влади на насильницькі дії. Подібна ситуація мала місце в Єдвабному у 1941, німецька окупація та війна, що деморалізувала населення призвела до варварського злочину сусідів над сусідами.

Після жахіть другої світової, погроми знову повернулися, але цього разу до Польщі, яку окупували радянські війська. Інспіраторами жахливих злочинів стала нова комуністична влада, яка прагнула відвернути увагу від реальних проблем. 4 липня 1946 рок в місті Кельце стався погром, за який моральну відповідальність несе тогочасна комуністична влада Польщі, але вибачалась вже нова влада незалежної Польщі.

Події у Львові виявили проблеми: по-перше, хтось намагається переконати українське суспільство, що погром є засобом вирішення соціальних проблем, з історії бачимо, що в умовах війни – це дуже зручне і просте рішення; по-друге, українська молодь шкільного віку потрапляє під деструктивний вплив сумнівних організацій, а батьки про це дізнаються постфактум.

Євгеній Білоножко 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here