Inline pictures
Polska 10:16
Україна 11:16

Круглий стіл: "Польсько-українські стосунки: що далі?"

9.jpg

24 жовтня 2017 pоку в приміщенні камінної зали капоніру №2 Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбувся круглий стіл, організований Інформаційним центром «Міжмор'я» (громадська ініціатива ГО «Фонд підтримки демократичних ініціатив») спільно з Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» та Клубом «Gazety Polskiej» в м. Києві за сприяння ГО «Єдиний союз патріотів України». Інформаційний партнер заходу PoloNews.

З вітальним словом до учасників заходу звернулася директор музею «Київська фортеця» Оксана Новікова-Вигран. У своєму виступі вона відзначила, що вибір місця для проведення заходу, присвяченому польсько-українським стосункам, є доволі символічним, оскільки в Києві досить багато чого пов’язує споруди музею з поляками.

Після вітальних урочистостей модератор заходу, експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Міндюк нагадав присутнім про страшну трагедію, в якій 6 вересня загинули двоє співзасновників ІЦ «Міжмор’я» — експерти Олексій Курінний та Олександр Никоноров. Також захід став підсумком серії зустрічей, пов’язаних з проблематикою українсько-польських стосунків, організованих ІЦ «Міжмор’я» в 2017 році. Польсько-українські стосунки перебувають в полі зору і впливу Росії, тому Польща і Україна повинні прикласти зусилля, щоб зняти негатив і додати позитиву в відносини, зокрема в контексті історичної пам’яті.

Першу доповідь, на тему «Як адекватно реагувати на виклики в польсько-українських стосунках?» зробив експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Гончаренко. В ній, зокрема, йшлося про сьогоднішній стан в польсько-українських стосунках, який доповідач охарактеризував як передконфліктний. Основні виклики в польсько-українських стосунках, на його думку, наразі полягають в наступному: існують різні погляди на історичні питання; велика кількість українських трудових мігрантів в Польщі; становлення та захист української ідентичності в умовах війни з Росією.

Говорячи про історичну проблематику, доповідач зазначив, що «під цим ми розуміємо закиди різних польських політичних сил, від крайньо-правих до представників правлячої партії «Право і Справедливість» щодо «героїзації» в Україні національно-визвольних організацій, пов’язаних переважно з іменем Степана Бандери. Це також звинувачення виключно української сторони в трагічних подіях на Волині в 1943 році… Українська сторона поки що не робила симетричних закидів в польську сторону». Також він зазначив, що польська сторона не враховує, що «в 2014 році почала народжуватися національна держава та національна ідея українців. Відповідно, українці створюють власну міфологію, яка має поширюватися на всіх громадян України, власні символи та власний погляд на історичні події. Як зворотній бік цього процесу – болісна реакція на будь-які закиди, поради, вимоги сторонніх, навіть – дружніх націй в цих питаннях».

Велику увагу Юрій Гончаренко приділив відкриттю 15 жовтня Меморіального комплексу полеглим січовикам Карпатської України, під час якого за участі українських високопосадовців було відкрито пам’ятники, на яких була згадка про «польських окупантів». На думку експерта, це – перша симетрична відповідь української сторони на польські провокації в історичній площині, яка має продемонструвати польським колегам, що існує межа, після якої українці не терпітимуть вказівок, «кого з історичних постатей треба «любити», а кого – засуджувати» і що українці також можуть зробити аналогічні закиди, наприклад, і щодо фігури Пілсудського.

Говорячи про можливі сценарії розвитку польсько-українських стосунків, доповідач як найбільш бажаний назвав «Дружба в ім’я перемоги». Для його досягнення, на думку експертів ІЦ Міжмор’я, необхідно здійснити наступні кроки:

  • Консенсус польської та української влади (польських та українських еліт) щодо табу на публічне обговорення всіх історичних питань з боку політиків, державних діячів та чиновників (всіх, тому що спроби, наприклад, польської сторони неофіційно наполягати на тому, що Петлюра є прийнятною історичною постаттю також викликатиме зворотню реакцію у вигляді нагадування, що, наприклад, Пілсудський зрадив УНР);
  • Для нейтралізації вже існуючого негативного історичного тла  в польсько-українських стосунках потрібна розробка та реалізація спільних проектів, які б давали інший погляд на ті події, щодо яких вже виникли суперечки (наприклад, новий спільний фільм про Волинь тощо);
  • Активна сумісна робота польської та української контррозвідки щодо виявлення та нейтралізації російської агентури, обмін розвідданими;
  • Розвиток прикордонного та транскордонного співробітництва, наприклад;
  • Реалізація спільних економічних, інфраструктурних проектів;
  • Поглиблення співробітництва у військовій сфері.

Наступний доповідач, журналіст та Голова Клубу «Gazety Polskiej» в м. Києві Юрій Рудницький, розказав про «етико-моральні засади українсько-польського діалогу на «важкі» теми». На думку доповідача, «волинська тема» мабуть ніколи би не піднялася в її нинішньому вигляді, якби за низкою спільних резолюцій і заяв на найвищому рівні у 1990-х і на початку 2000-х років послідували би затверджені на такому ж найвищому рівні спільні системні, планові дії з налагодження гуманітарного діалогу, з популяризації знань про Україну і Польщу, в тому числі тих, що стосуються конфліктних сторінок». Під час розгляду будь-яких питань з цього контексту не можна забувати «про людину і її життя й гідність як найвищу цінність…Потрібно прийняти як даність: ані поляки, ані українці (тим більше, як народ воюючий, на відміну від решти європейських народів) не відмовляться від своїх історії та традицій боротьби за незалежність своїх країн. І зрештою, не мусять відмовлятися».

Юрій Рудницький підкреслив, що «в підсумку – треба дати можливість кожному обивателю, від школяра до дорослого, формувати свою власну, незалежну думку і оцінку, порівнюючи бачення українсько-польських конфліктів ХХ ст. як українськими, так і польськими науковими колами, приходячи до розуміння логіки й мотивів дій учасників конфлікту й формуючи на підставі цього всебічну його візію».

Наступний доповідач, гість з Польщі, аспірант відділу міжнародних та політичних студій Ягеллонського університету Міхал Марек, розказав про конкретні проекти співробітництва в військовій сфері, які вже реалізуються та про ті, які вже ухвалені і готуються до втілення. Друга частина його доповіді була присвячена медіаконтенту, який за останні місяці був в польсько-українських стосунків. На думку польського експерта, один зі шляхів подолання протиріч в стосунках наших країн – «продукування» подій, які можна буде медійно подавати як приклади позитивних моментів нашої співпраці. В цьому контексті важливо як сприяти позитивному порядку денному, так і робити все можливе, щоб ЗМІ поширювали саме позитивні новини.

В подальшому обговоренні доповідей гості заходу відзначили, що наразі в польсько-українських стосунках відсутнє стратегічне бачення розвитку. Юрій Міндюк, модератор обговорення та експерт ІЦ «Міжмор’я», відзначив, що для ЗМІ набагато «легше» подавати негативний перебіг подій, тому прихильникам позитивних сценаріїв треба працювати над «таблоїдізацією» позитивного порядку денного.

Голова фракції ВО Свобода в Київські міській раді Юрій Сиротюк, який був серед гостей заходу, звертаючись до  польської сторони дискусії, зауважив, що він та його партія були серед тих, хто сприяв тому, що в Києві з’явилися вулиці імені Степана Бандери та Івана Павла ІІ. Але це аж ніяк не заважає тому, щоб в місті також була вулиця і Юзефа Пілсудського, оскільки він розуміє, що для польської сторони це важливо. На його, як націоналіста, не можна заплющити очі чи відмовитися від розмов на історичні теми, важливо – щоб це не перетворити у конфлікт, як зараз. А для цього, зокрема, порібна взаємоповага між українцями та поляками як «націями, які шанують історію».

На завершення заходу Юрій Міндюк наголосив, що в подальших планах Інформаційного центру «Міжмор’я» ґрунтовне обговорення проблематики українських мігрантів у Польщі, оскільки саме тут, на його думку, наступна больова точка, на яку тиснутиме Росія, провокуючи наш конфлікт. Також продовжиться робота над напрацюваннями конкретних проектів щодо практичної реалізації концепції «Міжмор’я».

24 października 2017 w sali kominkowej Kaponiery №2 Narodowego Muzeum Historyczno- Architektonicznego „Kijowska Forteca” odbył się okrągły stół, zorganizowany przez Centrum Informacyjne „Międzymorza” (inicjatywa publiczna organizacji pozarządowej „Fundacja Inicjatyw Demokratycznych”) wspólnie z Narodowym Muzeum Historyczno-Architektonicznym „Kijowska Forteca» oraz klubem «Gazety Polskiej» w Kijowie, a także przy współudziale organizacji pozarządowej «Koalicja Patriotów Ukrainy» i portalu PoloNew jako partnera medialnego.

Z powitalnym słowem do uczestników spotkania zwróciła się dyrektor muzeum „Kijowska Forteca” pani Oksana Nowikowa-Wygran. W swoim wystąpieniu, zauważyła, że ​​wybór lokalizacji na tego rodzaju imprezę poświęconą stosunkom polsko-ukraiński jest wielce symboliczny, zwłaszcza, że w Kijowie bardzo wiele kwestii związanych z owym kompleksem muzealnym łączy się z Polakami.

Po uroczystości powitania moderator spotkania, ekspert CI „Międzymorza” Jurij Mindjuk, przypomniał o strasznej tragedii, jaka wydarzyła się 6 września, w której zginęło dwóch współzałożycieli CI „Międzymorza” — eksperci Ołeksij Kurinyj oraz Ołeksandr Nykonorow. Obecne spotkanie stało się niejako podsumowaniem szeregu imprez związanych z problematyką stosunków polsko-ukraińskich, zorganizowanych przez CI „Międzymorza” w całym roku 2017. Stosunki polsko-ukraińskie znajdują się jak wiadomo pod silną obserwacją Rosji, która stara się na nie wpływać, dlatego też zarówno Polska jak i Ukraina powinny dołożyć wszelkich starań, aby usunąć z nich wszystko to, co negatywne, a dołożyć więcej pozytywów do wzajemnych relacji, szczególnie w kontekście pamięci historycznej.

Pierwszą prelekcję na temat „Jak odpowiednio reagować na wyzwania stosunków polsko-ukraińskich?” wygłosił ekspert CI „Międzymorza” Jurij Gonczarenko. W szczególności omówiony został przez niego aktualny stan stosunków polsko-ukraińskich, który prelegent opisał jako "przed-konfliktowy". Główne wyzwania w stosunkach polsko-ukraińskich jego zdaniem polegają obecnie na następujących kwestiach: po pierwsze — istnieją różne poglądy na kwestie historyczne, po drugie — mamy do czynienia z dużą liczbą ukraińskich imigrantów zarobkowych w Polsce, a po trzecie — potrzeba konsolidacji i ochrony tożsamości ukraińskiej w warunkach wojny z Rosją.

Mówiąc o perspektywie historycznej, mówca wyjaśnił „jak przyjmowane są na Ukrainie oskarżenia różnych polskich sił politycznych — od skrajnej prawicy aż po rządzącą partię Prawo i Sprawiedliwość — odnośnie heroizacji na Ukrainie organizacji narodowowyzwoleńczych związanych głównie z nazwiskiem Stepana Bandery. Mamy tu do czynienia z wyłącznym obciążaniem strony ukraińskiej odpowiedzialnością za tamte tragiczne wydarzenia na Wołyniu w roku 1943… Strona ukraińska jak dotąd wstrzymywała się od formułowania symetrycznych oskarżeń pod adresem Polski” — stwierdził Jurij Gonczarenko. Mówca zauważył również, że strona polska jakby nie bierze pod uwagę, że ​​„w 2014 roku zaczęło się odradzać narodowe państwo i w ogóle idea narodowa Ukraińców. Zgodnie z tym, Ukraińcy starają się stworzyć własną mitologię, która powinna objąć wszystkich obywateli Ukrainy, z własnymi symbolami i własnymi poglądami na historyczne wydarzenia. Niejako drugą stroną medalu w tym procesie jest bolesna reakcja Ukraińców na jakiekolwiek zarzuty, na mentorstwo i niezrozumiałe wymagania ze strony innych, nawet jeśli przyjaznych narodów.” — skonkludował mówca.

Dużo uwagi Jurij Gonczarenko poświęcił otwarciu 15 października kompleksu memorialnego poświęconego poległym żołnierzom siczowym na Karpackiej Ukrainie, podczas którego w obecności wysokich urzędników państwowych odsłonięte zostały pomniki, na których znalazły się odniesienia do „polskich okupantów”. Zdaniem ekspertów, jest to pierwsza tego rodzaju symetryczna odpowiedź strony ukraińskiej na polskie prowokacje w obszarze dotyczącym historii, a miało to na celu pokazanie polskim kolegom, iż istnieją pewne granice, po przekroczeniu których Ukraińcy przestają tolerowań wskazówki odnośnie tego „kogo z historycznych postaci powinno się lubić, a kto zasługuje na potępienie”. I że Ukraińcy również zdolni są do sformułowania analogicznych zarzutów, na przykład pod adresem postaci Piłsudskiego.

Mówiąc o możliwych scenariuszach w stosunkach polsko-ukraińskich, jako rzecz najbardziej pożądaną mówca określił „przyjaźń w imię zwycięstwa.” Aby to jednak osiągnąć, zdaniem ekspertów CI „Międzymorza” należałoby podjąć następujące kroki:

Musi zaistnieć konsensus między polskim i ukraińskim rządem (i między polskimi i ukraińskimi elitami) w kwestii nałożenia czegoś w rodzaju tabu na publiczne omawianie zagadnień historycznych przez polityków, osoby publiczne i urzędników (wszystkich, jako że na przykład nieoficjalne starania strony polskiej wywarcia pewnego nacisku na Ukraińców, by postać Petlury stała się tym akceptowanym przez wszystkich historycznym symbolem, wywołałyby jedynie rekcję zwrotną w postaci przypomnienia, iż przecież Piłsudski zdradził UNR);

W celu zneutralizowania istniejącego już negatywnego historycznego tła w polsko-ukraińskich stosunkach potrzebne jest opracowanie i realizacja wspólnych projektów, które dawałyby inny pogląd na tamte wydarzenia, wokół których powstały największe spory (np nowy film o Wołyniu we wspólnej polsko-ukraińskiej koprodukcji, etc.); Aktywna współpraca polskiego i ukraińskiego kontrwywiadu w celu identyfikacji i neutralizacji rosyjskich agentury, oraz dzielenie się danymi wywiadowczymi;

Ponadto rozwój współpracy przygranicznej i transgranicznej; Realizacja wspólnych projektów gospodarczych i infrastrukturalnych; Pogłębienie współpracy w sferze wojskowej.

Kolejny mówca, dziennikarz i przewodniczący Klubu „Gazety Polskiej” w Kijowie, Jurij Rudnicki, mówił o „etycznych i moralnych zasadach ukraińsko-polskiego dialogu w tematach „trudnych” . Zdaniem mówcy, „temat wołyński” prawdopodobnie nigdy nie stałby się problemem w takim jak obecnie kształcie, gdyby za serią wspólnych rezolucji i oświadczeń na najwyższym szczeblu z lat 90-tych i początku 2000 szły jakieś zatwierdzone na tym samym wysokim szczeblu wspólne systemy i planowe działania na rzecz ustanowienia dialogu w sferze humanitarnej, promowania wiedzy o Polsce i o Ukrainie, w tym również tej odnoszącej się do tych trudnych kart polsko-ukraińskich konfliktów. Rozpatrując jakiekolwiek mieszczące się w tym kontekście kwestie nigdy nie można zapominać „o człowieku, o jego życiu, o jego godności jako wartościach najwyższych… Należy przyjąć jako pewnik, że ani Polacy, ani Ukraińcy (tym bardziej jako naród walczący, w przeciwieństwie do innych krajów europejskich) nie odwrócą się od swojej historii i tradycji walki o niepodległość swych krajów. Zresztą, nie jest to potrzebne"

Jurij Rudnicki podkreślił ponadto, że „trzeba w końcu dać możliwość każdemu obywatelowi — od ucznia do osoby dorosłej — formułowania własnej niezależnej opinii i oceny, choćby poprzez porównanie wizji ukraińsko-polskich konfliktów XX wieku obowiązujących w ukraińskim i polskim środowisku naukowym, dochodząc w ten sposób do lepszego zrozumienia logiki i motywów działania uczestników tamtych konfliktów i sformułowania na tej podstawie własnej kompleksowej oceny.

Kolejny mówca, gość z Polski, absolwent Instytutu Nauk Politycznych i Stosunków Międzynarodowych Uniwersytetu Jagiellońskiego, Michał Marek, mówił o konkretnych, obecnie realizowanych projektach współpracy w sferze wojskowej, a także o tych, które zostały już zatwierdzone i gotowe są do wdrożenia. Druga część jego wykładu poświęcona została przekazowi medialnemu, jaki w ostatnich miesiącach dominował w temacie polsko-ukraińskich stosunków. Według polskich ekspertów, jednym ze sposobów przezwyciężenia sprzeczności w relacjach między naszymi krajami byłoby „kreowanie” zdarzeń, które można byłoby medialnie przedstawić jako przykłady pozytywnych aspektów naszej współpracy. W tym kontekście ważne jest, aby promować pozytywny program i zrobić wszystko, co możliwe, aby również media przedstawiały jak najwięcej pozytywnych wiadomości.

W dalszej dyskusji na temat wystąpień gości stwierdzono, iż na obecnym etapie stosunków polsko-ukraińskich brak strategicznej wizji ich rozwoju. Jurij Mindjuk, moderator dyskusji i ekspert CI „Międzymorza”, zauważył, że środkom masowego przekazu o wiele „łatwiej” jest przedstawiać negatywny rozwój wydarzeń, dlatego też zwolennicy pozytywnych scenariuszy muszą nadal wytrwale pracować nad — by tak rzec — „tabloidyzacją” pozytywnej agendy.

Przewodniczący frakcji "Wszechukraińskiego Zjednoczenia Swoboda" w radzie miejskiej Kijowa, Jurij Syrotjuk, który znalazł się wśród gości imprezy, zwracając się do uczestników strony polskiej, powiedział, iż on i jego partia byli wśród tych, którzy przyczynili się do tego, że w Kijowie pojawiły się ulice imienia Stepana Bandery i Jana Paweł II. I nic też nie stoi na przeszkodzie, aby w przyszłości znalazła się również ulica Józefa Piłsudskiego, gdyż rozumie on, jak bardzo ważne byłoby to dla strony polskiej. On, jako nacjonalista, nie może jednak przymykać oczu lub też zrezygnować z rozmów na tematy historyczne, ważne natomiast, aby nie zamieniało się to w konflikt, tak jak obecnie. I dlatego potrzebna jest wzajemna powaga i szacunek między Ukraińcami i Polakami jako „narodami, które szanują historię.”

Na koniec Jurij Mindjuk wyjawił, iż w przyszłych planach Centrum Informacyjnego „Międzymorza” znajdzie się gruntowne omówienie problematyki ukraińskich imigrantów zarobkowych w Polsce, gdyż tutaj,w jego opinii, kryje się następny bolący punkt, na który z pewnością wywierać będzie presję Rosja, prowokując konflikty. Również kontynuowane będą pracę nad konkretnymi projektami praktycznej realizacji koncepcji „Międzymorza”.

tłumaczenie Marian Panic

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ