Inline pictures
Polska 12:31
Україна 13:31

Пам'ять про Операцію "Вісла" має об'єднати поляків і українців

18119563_1615933228434130_7667115591349306293_n.jpg

Пам'ять про Операцію "Вісла" має об'єднати поляків і українців. Це загальне неприйняття комуністичної насильства", — говорить Гжегож Мотика, директор Інституту Політичних Досліджень ПАН. Про значення операції "Вісла" дискутували в понеділок 24 квітня у Варшаві.

Під час історичної конференції під назвою "Акція" Вісла "в 1947 році: події, контексти, сучасна оцінка", що пройшла у 70-у річницю події, учасники говорили про примусові виселення українців у 1947 р., долю національних меншин у період сталінізму, а також про сучасні оцінки операції і польсько- українські відносини. Як зазначив директор Інституту Політичних Досліджень ПАН — організатор конференції — операція "Вісла" була однією з "найбільш репресивних акцій польського етапу сталінізму. До сьогодні вона викликає багато дискусій і емоцій як історичних, так і на тему того, як повинна виглядати форма сучасної європейської держави". "Тепер, коли операція 'Вісла' на цей короткий момент річниці починає користуватися інтересом ЗМІ, багато людей задають питання — що розділяє поляків і українців, якщо мова йде про операцію 'Вісла'? Я вважаю (…) що пам'ять цієї операції повинна нас об'єднувати, а не розділяти. Повинні нас об'єднувати спільна відмова від комуністичного насильства", — наголосив Гжегож Мотика. Під час конференції слово взяв, зокрема, Ян Пісулинський (Історичний Інститут Університету міста Жешув), який, пояснюючи генезис та спосіб проведення операції, зазначив, що "ідея була ліквідація українського підпілля і з цією метою переселення українського населення на територію після німців". "На практиці виконувались також і інші мети — зміцнення комуністичної влади. Крім того, ця операція забезпечувала жнива та заселення на переселених територіях. Операція 'Вісла', мала й політичні цілі, а не як переконують — тільки військові. Організовувалися структури комуністичної партії, або партій, які були її агентами та намагалися схилити населення територій, на яких діяли, до комуністичної системи і нової влади", — додав він, підкресливши, що чисельна перевага військ над цивільним населенням, була настільки великою, що не виправдовувала виселень. Про долю переміщених говорив Ігор Халагида з філії Інституту Національної Пам'яті у Гданську. "Доля українців (…) насправді була обумовлена діями, здійснюваними ще під час виселень, коли на навантажувальних станціях намагалися доводити до дезінтеграції українського суспільства. Транспорти з жителями кожного села були відправлені протилежні регіони Польщі, на Мазури і в Нижню Сілезію. Це означало, що рвалися узи сусідства, а часто і сімейні", — підкреслив він. "Неправильно було підраховано кількість осіб, що підлягають виселенню. В документах йшлося про 20, 30 тисяч. осіб. У практиці перемістилися близько 140 тис. На практиці це призвело до того, що, коли транспорти з українцями почали приїжджати, виявилося, що немає вже вільних фермерських господарств. Тому їх направляли туди, де були вільні місця (…) Спосіб переселення — нерідко давалося кілька годин, щоб упакувати все майно, призвів до того, що українські переселенці з самого початку виявилися у складній матеріальній ситуації. З одного боку були розселені у знищених господарствах, не мали необхідних інструментів… Все це призвело до того, що майбутня зима виявилася для них періодом дуже непростим", — додав він. "Більшість польських сусідів ставилася до них, принаймні, стримано. Часто це було пов'язано з комуністичною пропагандою. Перед прибуттю українців поляків інколи попереджали, щоб вони остерігалися приїжджих, тому що приїжджають вбивці генерала Сьвєрчевського. Незважаючи на наміри влади, українська громада не асимілювалася, а закрилася в національному гетто, в якому плекала традиції і мову", — сказав Халагида. "Тільки після 1956 року з'явилася можливість повернутися. Говорять про декілька тисяч. Найчастіше, це були індивідуальні повернення, влада їх не полегшувала", — додав він. Під час роботи конференції у Палаці Сташиця також висловився Роман Кабачій з Інституту Масової Інформації у Києві. "Всі ці події є настільки складними, що сьогодні на Україні їх плутають", — сказав він, оцінюючи, що операція"Вісла" — це відоме ім'я, під яким розуміють сукупність різних виселень, що проводилися протягом кількох років. "Тоді Київ умив руки. Сказали, що справжні українці поїхали на Україну, а в Польщі залишилися одні погані бандити. Про це не говорилося. Мій дядько казав: поляки виселяли поляків. Таким чином могли думати багато жителів прикордоння", — зазначив він. "Говорити про ті часи-це не тільки говорити про злочин. Все більше і більше говорять про культуру, про те, що спадщина українців у Польщі повинна бути цікавою не тільки для поляків. Якщо поляки їздять в ностальгійні подорожі до Львова, то чому українці не повинні їздити до Перемишля чи Криниці?" – питав він. Акція "Вісла" проводилася з квітня до кінця липня 1947 року комуністичною владою. Її офіційною метою була ліквідація Української Повстанської Армії (УПА) та Організації Українських Націоналістів. Приводом, що давав підставу на виселення мешканців України та застосування щодо них колективної відповідальності було вбивство 28 березня віце-міністра національної оборони генерала Карла Сьвєрчевського в засідці, організованій УПА. Операція охопила близько 140 тис. людей, які були виселені на так звані Повернені землі (Повернені землі — умовна назва для колишніх територій Третього рейху, велика частина яких була передана Польщі за умовами міжнародних Ялтинської і Потсдамської конференцій у 1945, а також у результаті двосторонніх договорів з СРСР у 1945—1956 роках – примітка перекладача). Операція призводила до втрати майна переселенцями, які отримали майно після переселених німців. У 1990 році акцію засудив польський Сенат, а в 2002 році співчуття з приводу її проведення, висловив також президент Олександр Кваснєвський. У 2007 р., на 60-у річницю акції "Вісла", вона була засуджена президентами Польщі та Уекраїни Лехом Качиньським і Віктором Ющенком.

Pamięć o akcji "Wisła" powinna łączyć Polaków i Ukraińców. To wspólne odrzucenie komunistycznej przemocy — przekonuje Grzegorz Motyka, dyrektor Instytutu Studiów Politycznych PAN. O znaczeniu akcji "Wisła" dyskutowano w poniedziałek w Warszawie.

Podczas konferencji historycznej pt. "Akcja 'Wisła' w 1947 roku: wydarzenia, konteksty, współczesna kwalifikacja", odbywającej się w 70. rocznicę wydarzenia, uczestnicy rozmawiali na temat przymusowych wysiedleń Ukraińców w 1947 r., losów mniejszości narodowych w okresie stalinizmu, a także współczesnych ocenach akcji i stosunkach polsko-ukraińskich.
Jak podkreślił dyrektor Instytut Studiów Politycznych PAN — organizatora konferencji — akcja "Wisła" była jedną z "największych akcji represyjnych polskiego etapu stalinizmu. Do dziś wywołuje wiele dyskusji i emocji tyleż historycznych, co na temat tego, jak ma wyglądać kształt współczesnego nowoczesnego państwa europejskiego".
"Teraz, kiedy akcja 'Wisła' przez ten krótki moment rocznicowy zaczyna cieszyć się zainteresowaniem mediów, dużo osób zadaje pytania — co Polaków i Ukraińców dzieli, jeżeli chodzi o akcję 'Wisła'? Uważam (…) że pamięć tej akcji powinna nas łączyć, nie dzielić. Powinno nas łączyć wspólne odrzucenie komunistycznej przemocy" — podkreślił Grzegorz Motyka.
Podczas konferencji głos zabrał m.in. Jan Pisuliński (Instytut Historii Uniwersytetu Rzeszowskiego), który tłumacząc genezę i sposób przeprowadzenia akcji, zaznaczył, że "założeniem była likwidacja podziemia ukraińskiego i w tym celu przesiedlenie ludności ukraińskiej na tereny poniemieckie". "W praktyce realizowano także inne cele — umocnienie władzy komunistycznej. Przy okazji również zabezpieczenie akcji żniwnej i organizacji osadnictwa na terenach przesiedlonych. Akcja 'Wisła' miała też cele polityczne, a nie — jak przekonywano — jedynie militarne. Organizowano strukturę partii komunistycznej, bądź partii stanowiących ich agendy i starano się przekonać ludność terenów, na których działano, do systemu komunistycznego i nowej władzy" — dodał, podkreślając, że przewaga liczebna wojska nad ludnością cywilną była tak wielka, że nie usprawiedliwiała wysiedleń.
Na temat losów przesiedlonych mówił Igor Hałagida z oddziału Instytutu Pamięci Narodowej w Gdańsku. "Losy Ukraińców (…) właściwie był uwarunkowany działaniami, podejmowanymi jeszcze w trakcie trwania akcji wysiedleńczej, gdy na stacjach załadowczych starano się doprowadzać do dezintegracji społeczności ukraińskiej. Transporty z mieszkańcami poszczególnych wsi były rozsyłane do przeciwległych regionów Polski, na Mazury i Dolny Śląsk. To powodowało, że rwały się więzy sąsiedzkie, ale często także rodzinne" — podkreślił.
"Źle oszacowano liczbę osób podlegających wysiedleniu. W dokumentach mówiło się o 20, 30 tys. osób. W praktyce przesiedlono ok. 140 tys. W praktyce spowodowało to, że gdy transporty z Ukraińcami zaczęły przyjeżdżać, okazało się, że nie ma już wolnych gospodarstw. Dlatego też kierowano ich tam, gdzie były wolne miejsca (…) Sposób przesiedlenia — nierzadko dając kilka godzin na spakowanie całego dobytku — powodował, że przesiedleńcy ukraińscy od samego początku znaleźli się w trudnej sytuacji materialnej. Z jednej strony zostali osiedleni na zniszczonych gospodarstwach, nie posiadali niezbędnych narzędzi… Wszystko to spowodowało, że nadchodząca zima okazała się dla nich okresem bardzo trudnym" — dodał.
"Większość polskich sąsiadów odnosiła się do nich z co najmniej rezerwą. Często spowodowane to było komunistyczną propagandą. Przyjazd Ukraińców poprzedzany bywał ostrzeżeniami dla Polaków, by uważali na przybyszów, ponieważ przyjeżdżają mordercy generała Świerczewskiego. Wbrew intencji władz, społeczność ukraińska nie asymilowała się, tylko zamknęła się w narodowościowym getcie, w którym pielęgnowała tradycje i język" — powiedział Hałagida. "Dopiero po 1956 r. pojawiła się możliwość powrotu. Mówi się o kilkunastu tysiącach. Najczęściej były to powroty indywidualne, nie były one ułatwiane przez władze" — dodał.
Podczas konferencji w Pałacu Staszica wypowiedział się również Roman Kabaczij z Instytutu Informacji Masowej w Kijowie. "Te wszystkie wydarzenia są na tyle skomplikowane, że do dziś myli się je ze sobą na Ukrainie" — powiedział, oceniając, że akcja "Wisła" to znana nazwa, pod którą rozumie się wiele różnych wysiedleń, przeprowadzanych na przestrzeni lat. "Wówczas Kijów umył ręce. Powiedziano, że prawdziwi Ukraińcy pojechali na Ukrainę, a w Polsce zostali sami źli bandyci. Nie mówiono o tym w żaden sposób. Mój wujek mówił: Polacy wysiedlali Polaków. W ten sposób myśleć mogło wielu mieszkańców pogranicza" — zauważył.
"Mówienie o tych czasach to nie tylko mowa o zbrodni. Coraz więcej mówi się także o kulturze, o tym, że dziedzictwo ukraińskie w Polsce musi być interesujące nie tylko dla Polaków. Że skoro Polacy jeżdżą w podróże nostalgiczne do Lwowa, to dlaczego Ukraińcy nie mieliby jeździć tak samo do Przemyśla czy Krynicy?" — pytał.
Akcja "Wisła" została przeprowadzona od kwietnia do końca lipca 1947 r. przez władze komunistyczne. Jej formalnym celem była likwidacja Ukraińskiej Powstańczej Armii (UPA) i Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów. Pretekstem uzasadniającym wysiedlenie mieszkańców Ukrainy i zastosowania w stosunku do nich odpowiedzialności zbiorowej było zastrzelenie 28 marca wiceministra obrony narodowej gen. Karola Świerczewskiego w zasadzce, zorganizowanej przez UPA. Operacja objęła ok. 140 tys. osób, które zostały wysiedlone na tzw. Ziemie Odzyskane. Akcja wiązała się z utratą dobytku przez przesiedlanych, którzy otrzymywali mienie po wysiedlonych stamtąd Niemcach.
W 1990 r. akcję potępił polski Senat, a w 2002 r. ubolewanie z powodu jej przeprowadzenia wyraził także prezydent Aleksander Kwaśniewski. W 2007 r., w 60. rocznicę akcji "Wisła", została ona potępiona przez prezydentów Polski i Ukrainy, Lecha Kaczyńskiego i Wiktora Juszczenkę.

Info — PAP

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck
Середа 25.11.15, вдень
+1°

вологість: 73%

тиск: 749 мм

вітер: 1 м/с, східний



CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ