Inline pictures
Polska 12:31
Україна 13:31

Методологія та цінності в польсько-українському діалозі про минуле

576bf72910a2f.jpeg

11 травня відбулася у приміщенні  науково-практична конференція «Подолання наслідків тоталітаризму як шлях формування стабільності у Балто-Чорноморському регіоні». Пропонуємо вашій увазі головні виступ віце-директора Центру польсько-російського діалогу та порозуміння доктора Лукаша Адамського

1. Польща потребує України, а Україна тим паче потребує Польщі. Якщо визнати, що в уяві українців тільки дві нації є ментальними сусідами, то в ситуації, коли Україна бореться проти російської агресії, Польща стається мостом, що з'єднує України з рештою Європи.
2. Потреба Польщі в Україні та Україні в Польщі це також потреба діалогу. Це повинен бути діалог не тільки про загрозу зі сторони імперської Росії, бо дружба проти когось не же справжньою дружбою а ситуативним альянсом, але діалог про нас самих, як сусідів. Такий діалог потребує багатьох людей доброї волі, а оптимально також грошей та установ, які б цьому сприяли. За висловом Богдана Осадчука — треба постійно поливати польсько-український город водою, щоб він не засох. 
3. Історія є єдиною справжньою перешкодою для подальшого розвитку наших стосунків, тому нею повинні цікавитися політики та суспільність. Гасла, що часто лунають, мов історію треба залишити історикам, не враховують так сили емоцій суспільної думки, котрі різні оцінки викликають, як і очевидного факту, що історикам обох країн зазвичай важко забути про свою національність. Так само суверенітет щодо історії є гаслом нереалістичним, живемо в іншому світі.
4. Найважливішою проблемою нашого історичного діалогу не є різні оцінки Волинської різанини, політики міжвоєнної Польщі щодо української меншини, чи акції «Вісла». Ці справи важливі, але вони є тільки похідною інших проблем, таких як:
А) позиція багатьох істориків обох країн, котрі свої дослідження трактують не як службу правді, не як бажання sine ira et studio зрозуміти, що сталося, але як службу своєму народові, як патріотичний обов'язок.
Б) схильність релятивізувати злочини скоєні "своїми", контекстуалізувати їх, натомість прикладати оцінки, що базуються на моральнім абсолютизмі, коли річ іде про злочини "інших". Так Волинь, як і акція Вісла стали предметом релятивізаціі в обох державах.
В) недостатній рівень методологічної підготовки, світоглядний монізм, який виключає допустимість інтерпретації, які оперуються ні інші аксіологічні переконання ніж моя власна думка. Тут можна згадати спір про сенс і допустимість вживання терміну "етнічні землі" або брак такого сенсу, про симетрію або її брак між розвитком польського та українського національного руху, про період повстання польської та української нації.
Г) слабий рівень конвергенції між істориками та міжнародними правниками та етиками, а також представниками інших історичних дисциплін. Зрештою навіть історія сусіда вельми слабо відома. На це накладається кепське розуміння базових основ міжнародного права, що призводить до емоцій пов'язаних наприклад з застосовуванням досить очевидного терміну геноцид щодо Волинської різанини або злочин проти людяності, коли річ іде про акцію Вісла.
5. Отже треба нам діалогу не тільки про факти, але про принципи інтерпретації фактів. Чесного діалогу про методологію, про аксіологію, про цінності в оперті о котрі ми будемо оцінювати наше минуле, яке великою частиною було спільним.
6. Християнські цінності, які лежать в основі європейської цивілізації, можуть та осмалюся сказати, повинні бути такою матрицею оцінок минулого. Що це означає?
А) Це відмова від націоналізму. Це усвідомлення собі того, що нація — народ не можуть бути найважливішим суспільним добром, що націоналізм це єресь, як недавно нагадав примас Польщі, архієпископ Войцєх Поляк, а в Україні про це багато разів говорив блаженний єпископ Грішорій Хомишин. Чому єресь — бо усуває Бога та божі накази у тінь, бо понад Церкву Християн та добро кожної людини завжди і повсюди ставляє націю та її інтереси, визначені націоналістами. 
Б) це також усвідомлення собі того, що діалог вимагає повної інтелектуальної чесності. Позиція, яку я чув від впливових українських та польських істориків, що мов кожна нація має різноманітні гріхи та грішки на сумлінню, але кожна старається їх приховувати, вона максимальну контрпродуктивна. Це є саме рецепт на те, щоби понизити довіру один до одного, та щоби деморалізувати суспільство історичною демагогією.
В) врешті християнські цінності вимагають безумовно пробачення один одному та відмову від сприйняття сусіда виключно через призму історичних кривд. Дуже добра є формула: прощаємо та просимо прощення, при умові що вона не є порожнім гаслом, але виникає з обрахунку сумління, жалю за минулі помилки та злочини, з міцного рішення їх не повторювати та врешті — зі щирої сповіді, не зумовленої позиції "другої сторони" та її готовністю щиро розраховуватися з минулим.

 

Лукаш Адамський

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck
Середа 25.11.15, вдень
+1°

вологість: 73%

тиск: 749 мм

вітер: 1 м/с, східний



CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ