Inline pictures
Polska 10:12
Україна 11:12

Polska chce sojuszu z Ukrainą

8630408-prezydent-ukrainy-petro-poroszenko-900-554.jpg

Київ, 15 жовтня — українці і поляки, в тому числі духовенство різних релігій, а насамперед, католики обох обрядів, спільно беруть участь в урочистому заході з надання одній із вулиць Києва імені Іоанна Павла II. Ця подія спонукає до роздумів на тему польсько-українських стосунків. Адже за справою Іоанна Павла ІІ в українському громадському просторі з’явився знак величезної сили тяжіння. Святий Іоанн Павло II, понтифік родом з Польщі, але серцем цілого «світу громадянин», був все ж великим другом України.
Партнерство з Україною залишається ключовим завданням зовнішньої політики нашої держави. Це — зв’язок глибокий і багаторівневий: такий, як між сусідами, пов’язаними не тільки багатою і кількасотлітньою історичною минувшиною, але, водночас, такими сусідами, які відчувають відповідальність за спільне європейське майбутнє. Саме тому не може викликати здивування активний і предметний характер польсько-української співпраці. Я і мій колектив у постійному контакті з українськими колегами з МЗС: миттєво реагуємо на поточні двосторонні ситуації та у міжнародному вимірі. Ми не ховаємо за плечима важкі теми, не губимо одночасно з-перед очей виникаючих шансів. Я ціную свій зв’язок з міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним,  цей зв’язок будується на почутті відповідальності за державу, на професіоналізмі.
Віддзеркаленням високої цінності двостороннього співробітництва у галузі обороноздатності була участь міністра Степана Полторака і роти почесного караулу Збройних сил України у святі Війська Польського 15 серпня у Варшаві, а також міністра Антоні Мачєревіча і роти почесного караулу Війська Польського у Національному святі України 24 серпня у Києві. Тиждень тому в Любліні обидва міністри, разом із литовським колегою Раймундасом Кароблісом, вручили прапор та надали ім’я гетьмана Костянтина Острозького спільній бригаді наших трьох держав. Ця промовиста символіка супроводжує процес набуття чинності угодою про оборонну співпрацю Польщі й України, яка, разом із протоколом в додатку, розширює можливості взаємодії між оборонно-промисловими комплексами, для поставок озброєння.
Нещодавно у Варшаві проводили переговори міністри енергетики обох держав, між іншими темами, йшлося про побудову газового інтерконектора і використання термінала LNG у Сьвіноуйсті, тобто, про практичне наближення України до ініціативи Тримор’я.
Наразі перед нами — зустріч у Києві представників освітніх відомств та складні, але партнерські переговори щодо Закону про освіту, ухваленого українським парламентом 5 вересня. Нашою метою є досягнення впевненості, що зміни в освіті не призведуть до негативних наслідків для поляків в Україні.
Регулярний характер мають міжпарламентські зв’язки, в тому числі на найвищому рівні — як щойно завершений візит в Україні маршалка Сенату Станіслава Карчевського. Найближчими днями до Києва вирушає делегація віце-прем’єр-міністра, міністра культури Пьотра Ґліньського, якого супроводжуватиме віце-президент Інституту Національної пам’яті Кшиштоф Шваґжик. Після спільної урочистості на цвинтарі меморіалу «Биківнянські могили» на вшанування жертв, закатованих сталінським НКВД, відбудуться переговори, заплановані в столиці України. Вони мають встановити, чи історичний діалог залишатиметься в руках тих, хто не зацікавлений у досягненні згоди, чи він буде служити сотням тисяч поляків і українців, які хочуть запалити свічки на могилах близьких, помолитися в храмах предків, почути правду про їхню смерть.

Політичний сезон 2017 вінчатиме візит президента Республіки Польща Анджея Дуди у Харкові. Польща підтвердить свою позицію стосовно порушення Росією основних міжнародних норм та свою участь у відбудові регіонів України, знищених збройною агресією.

Польща знаходиться і надалі перебуватиме серед тих держав, які вважають, що міжнародна спільнота зобов’язана протистояти збройному, грубому порушенню міжнародного порядку — без огляду на те, з якими витратами, подеколи суттєвими, зокрема для наших підприємців, пов’язана така позиція. Ми висловлюємо свою солідарність із Києвом не тільки словесними заявами, докладаємо зусиль, практично якнайбільш відчутних, підтримуючи фінансово відновлення шкіл, медичних закладів, підприємств, що зазнали руйнувань унаслідок військових дій.
Неспокійне східне сусідство нашої країни та болючі наслідки російської агресії в Україні укріплюють у нас переконання, що необхідно не тільки посилювати нашу власну безпеку як члена НАТО, а й невтомно захищати право України на вільний вибір шляху розвитку та приєднання до міжнародних союзів. Польща активно включилася до започаткованої 2016 р. під час саміту НАТО у Варшаві платформи НАТО—Україна у питаннях боротьби з гібридними загрозами. За ініціативою МЗС і Бюро Національної безпеки у Варшаві у жовтні відбудеться перший семінар відповідно до цієї ініціативи. Ми підтримуємо Київ у рамках усіх програм Альянсу з надання допомоги своїм партнерам. Разом з Чехією і Нідерландами Польща виконує роль держав, які опікуються Трастовим фондом НАТО для України, створеним для підтримки у сфері логістики і стандартизації. Крім фінансового внеску, наші активні дії охоплюють пропозиції заходів з військової підготовки. Ми беремо також участь у Трастовому фонді з модернізації систем командування і зв’язку. Крім цього, ми підтримуємо українську армію в рамках програм DEEP (реформування системи військової освіти), PDP (стажування для цивільних працівників у війську) та BuildingIntegrity (боротьба з корупцією в оборонному секторі). Намагаємося також чим ширше використовувати спільну Литовсько-Польсько-Українську бригаду (LITPOLUKRBRIG).
З 1 січня наступного року після України Польща обійме строком на два роки функцію непостійного члена Ради Безпеки ООН. У цій ролі ми бачимо шанс і обов’язок для зусиль, спрямованих на повернення в наш регіон поваги до таких норм міжнародного права, як непорушність кордонів,  державний суверенітет, відмова від військової сили і шантажу її застосування у розв’язуванні суперечок між державами. В цьому дусі ми будемо активно працювати над справою скерування миротворчої місії в Україну.
Польща діє з почуттям глибокого переконання, що для безпеки нашого континенту необхідною є європейська, політично і економічно стабільна Україна. Тому для нас одночасно важливо, аби в Україні відбувалися реальні і глибокі реформи. Вже багато років поспіль Польща надає практичну підтримку Києву. Систематично зростає розмір такої допомоги на благо розвитку — у 2016 р. було передано на такі цілі близько 95 млн злотих. Польські експерти готові й надалі підтримувати реформи у сфері боротьби з корупцією, реформи освіти і процесу децентралізації. Крім того, ми охоче ділимося своїм 28-літнім досвідом перетворень, і, тому, таку важливу роль у наших взаєминах займає транскордонне співробітництво і співпраця органів самоврядування. Радісним є той факт, що нині важко знайти якийсь орган українського самоврядування, який не має угоди про партнерські контакти з одиницею територіального самоврядування у Польщі.
Суттєвим знаряддям зближення нашого українського сусіда з Європейським Союзом є участь України в Східному Партнерстві, польсько-шведській ініціативі, що стала однією з найголовніших політичних програм Євросоюзу. Завдяки ній ми підтвердили, що маємо достатньо сили для того, аби в Європі мобілізувати себе й інших заради ухвалення угоди про асоціацію та її складову про вільну торгівлю. Після років порожніх запевнень з боку попередників уряд Республіки Польща нині ефективно просунув питання звільнення громадян України від обов’язку отримувати візи для подорожей до Європейського Союзу. Це є історичним прогресом у формуванні почуття приналежності до європейської спільноти, яка виходить поза межі Євросоюзу. Польський уряд ще до цього ухвалив свідоме рішення стосовно спрощень для громадян України у принципах, за якими вони можуть проживати, навчатися і шукати працевлаштування в країні над Віслою. В результаті цього у нас в країні ми сьогодні приймаємо понад мільйон українців. Про масштаб цього явища  і його значення для наших взаємин найкраще свідчать дані Національного банку Польщі — у 2016 українці, які працюють в Польщі, переказали додому своїм рідним 8 млрд злотих!
Євросоюз повинен залишатися відкритим співтовариством, зберігаючи свою силу тяжіння для устремлінь наших східних сусідів. Польща не припиняє зусиль в напрямі нового практичного виміру Східного Партнерства — розвитку інфраструктурних і транспортних сполучень.
Зрозуміло, що я не можу забути і про те, що, незалежно від усіх названих галузей, в яких Польща і Україна прекрасно розуміються, предметом наших переговорів бувають складні справи, особливо ті, що пов’язані зі спільною історією наших країн: відплатою за геноцид ОУН/УПА по відношенню до польських сусідів на Волині, наданням можливості для гідного поховання або вшанування останків жертв конфліктів, розсіяних по території колись спільної держави, функціонуванням римсько-католицьких громад в Україні. Окрім здавна відомих питань, з’являються нові, як заборона на в’їзд в Україну польських громадських активістів або науковців, що критично ставляться до історичної політики Києва. Це і недостатність заходів відповідних українських служб із охорони польських дипломатичних представництв, які стають цілем нападів із застосуванням вибухових матеріалів і бойових засобів.
Наголошу ще раз: Варшава дивиться на Київ як на партнера, з яким хоче ділитися успіхами, благами, а водночас, і відповідальністю. Тільки на такому рівноправному партнерстві будуються справжні союзи. У наступному році Польща святкуватиме століття відновлення незалежності після 123 років поневолення. Українці також знають гіркоту неволі й радість незалежності. Тому ви є нам такими близькими. Якщо ми будемо відкритими між собою, нас не зможуть поконати. Якщо будемо озлобленими один до одного, ми додаватимемо сили ворогам.


Вітольд ВАЩИКОВСКІ, міністр закордонних справ Республіки Польща
українського перекладу був надрукований у газеті День №185, (2017)

Kijów, 15 października. Ukraińcy i Polacy, w tym duchowni różnych wyznań, przede wszystkim katolicy obojga obrządków, wspólnie uczestniczą w uroczystości nadania jednej z ulic miasta imienia Jana Pawła II. Wydarzenie to skłania do refleksji nad stosunkami polsko-ukraińskimi. Za jego sprawą w ukraińskiej przestrzeni publicznej pojawił się bowiem znak o potężnej mocy zbliżania. Święty Jan Paweł II, papież rodem z Polski, ale sercem całego „świata obywatel", był przecież wielkim przyjacielem Ukrainy.
Partnerstwo z Ukrainą pozostaje kluczowym zadaniem polityki zagranicznej naszego państwa. Jest to relacja głęboka i wielopłaszczyznowa, tak jak między sąsiadami związanymi nie tylko bogatą, wielowiekową spuścizną historyczną, ale również poczuwającymi się do odpowiedzialności za wspólną europejską przyszłość.
Dlatego nie może zaskakiwać intensywny i rzeczowy charakter współpracy polsko-ukraińskiej. Ja i mój zespół jesteśmy w stałym kontakcie z ukraińskimi kolegami z MSZ: błyskawicznie reagujemy na bieżące sytuacje dwustronne i na forach międzynarodowych. Nie chowamy trudnych tematów pod dywan, ale też nie tracimy z oczu szans. Cenię sobie relację z ministrem spraw zagranicznych Ukrainy Pawło Klimkinem, zbudowaną na poczuciu odpowiedzialności za państwo i profesjonalizmie.

SYMBOLE I INTERESY
Wysoką wartość współpracy dwustronnej w obszarze obronności odzwierciedlił udział ministra Stepana Połtoraka i kompanii honorowej Sił Zbrojnych Ukrainy w święcie Wojska Polskiego 15 sierpnia w Warszawie oraz ministra Antoniego Macierewicza i kompanii honorowej Wojska Polskiego w Święcie Narodowym Ukrainy 24 sierpnia w Kijowie. Tydzień temu w Lublinie obaj ministrowie wraz z litewskim kolegą Raimundasem Karoblisem wręczyli sztandar i nadali imię hetmana Konstantego Ostrogskiego wspólnej brygadzie naszych trzech państw. Ta istotna symbolika towarzyszy wejściu w życie umowy o współpracy obronnej Polski i Ukrainy, która wraz z dołączonym protokołem rozszerza możliwości współdziałania przemysłów obronnych i dostaw uzbrojenia.
Niedawno w Warszawie ministrowie energii obu państw rozmawiali m.in. o budowie interkonektora gazowego i wykorzystaniu terminalu LNG w Świnoujściu — a więc o praktycznym zbliżeniu Ukrainy do inicjatywy Trójmorza.
Przed nami spotkanie przedstawicieli resortów edukacji w Kijowie i trudne, ale prowadzone na partnerskich zasadach rozmowy o ustawie oświatowej, uchwalonej przez ukraiński parlament 6 września. Naszym celem jest uzyskanie pewności, że zmiany nie pociągną za sobą negatywnych skutków dla Polaków na Ukrainie.
Regularny charakter mają kontakty parlamentarne, w tym na najwyższym szczeblu – jak dopiero co zakończona wizyta na Ukrainie marszałka Senatu Stanisława Karczewskiego. W najbliższych dniach do Kijowa udaje się wicepremier, minister kultury Piotr Gliński w towarzystwie wiceprezesa IPN Krzysztofa Szwagrzyka. Po wspólnej uroczystości na cmentarzu w Bykowni ku czci pomordowanych przez stalinowskie NKWD odbędą się rozmowy w stolicy Ukrainy. Zadecydują one o tym, czy dialog historyczny pozostanie w rękach tych, którym na zgodzie nie zależy, czy służył będzie setkom tysięcy Polaków i Ukraińców, którzy pragną zapalić świeczkę na grobach bliskich, pomodlić się w świątyniach przodków, usłyszeć prawdę o ich śmierci.

Sezon polityczny 2017 ukoronuje wizyta prezydenta RP Andrzeja Dudy w Charkowie. Polska potwierdzi swoje stanowisko w sprawie łamania przez Rosję podstawowych norm międzynarodowych i zaangażowanie w odbudowę zniszczonych przez zbrojną agresję regionów Ukrainy.

Polska znajduje się i pozostanie w gronie tych państw, które uważają, że wspólnota międzynarodowa ma obowiązek przeciwstawiać się zbrojnemu pogwałceniu międzynarodowego ładu – bez względu na niejednokrotnie dotkliwe koszty takiej postawy, w tym te, które uderzają w naszych przedsiębiorców.
Solidarności z Kijowem dajemy wyraz nie tylko poprzez słowne deklaracje, ale również działania, w tym namacalne, finansowe wsparcie odbudowy dotkniętych działaniami wojennymi szkół, służby zdrowia, przedsiębiorstw.

WSPÓŁPRACA NA RZECZ SUWERENNOŚCI
Niespokojne wschodnie sąsiedztwo naszego kraju i dotkliwe skutki rosyjskiej agresji na Ukrainę utwierdzają nas w przekonaniu o konieczności nie tylko wzmacniania naszego własnego bezpieczeństwa jako członka NATO, ale również nieustannej obrony prawa Ukrainy do swobodnego wyboru drogi rozwoju i sojuszy międzynarodowych. Polska zaangażowała się w zainicjowaną podczas szczytu NATO w Warszawie w 2016 r. platformę NATO-Ukraina ds. zwalczania zagrożeń hybrydowych. W październiku w Warszawie, z inicjatywy MSZ i Biura Bezpieczeństwa Narodowego, odbędzie się pierwsze seminarium w ramach tej inicjatywy. Wspieramy Kijów w ramach wszystkich sojuszniczych programów pomocowych dla partnerów. Wspólnie z Czechami i Holandią Polska odgrywa rolę państw wiodących Funduszu Powierniczego NATO dla Ukrainy ds. logistyki i standaryzacji. Poza wkładem finansowym nasza aktywność obejmuje ofertę przedsięwzięć szkoleniowych. Uczestniczymy także w Funduszu Powierniczym ds. systemów dowodzenia i łączności. Poza tym wspieramy armię ukraińską w ramach programów DEEP (reforma systemu edukacji wojskowej), PDP (staże dla cywilnych pracowników wojska) oraz Building Integrity (zwalczanie korupcji w sektorze obronnym). Dążymy także do szerszego wykorzystania wspólnej polsko-litewsko-ukraińskiej brygady (LITPOLUKRBRIG).
1 stycznia przyszłego roku Polska obejmie po Ukrainie na dwa lata miejsce niestałego członka Rady Bezpieczeństwa ONZ.
Dostrzegamy w tej roli szansę i obowiązek zabiegania o przywrócenie w naszym regionie poszanowania dla takich norm prawa międzynarodowego, jak nienaruszalność granic, suwerenność państw, wyrzeczenie się siły militarnej i szantażu, użycia siły do rozwiązywania sporów między państwami. W tym duchu będziemy się angażować w prace nad powołaniem misji pokojowej ONZ na Ukrainie.
Polska działa w głębokim przekonaniu, że dla bezpieczeństwa naszego kontynentu nieodzowna jest europejska, stabilna politycznie i ekonomicznie Ukraina. A zatem zależy nam, aby reformy na Ukrainie były rzeczywiste i głębokie. Od wielu lat Polska udziela realnego wsparcia na rzecz Kijowa. Systematycznie rośnie wartość pomocy rozwojowej – w 2016 r. przekazaliśmy na ten cel ok. 95 mln złotych. Polscy eksperci są gotowi w dalszym ciągu wspierać reformy z zakresu zwalczania korupcji, reformy oświaty i procesu decentralizacji. Ponadto chętnie dzielimy się naszym 28-letnim doświadczeniem transformacji – dlatego też tak ważną rolę w naszych relacjach pełni współpraca transgraniczna oraz samorządowa. Cieszy fakt, iż obecnie trudno znaleźć jednostkę samorządu ukraińskiego, która nie ma umowy partnerstwa z jednostką samorządu terytorialnego w Polsce.

BLIŻEJ UNII
Istotnym narzędziem zbliżania naszego sąsiada do Unii Europejskiej jest jej udział w Partnerstwie Wschodnim, polsko-szwedzkiej inicjatywie, która stała się jedną z najważniejszych polityk Unii. Dzięki niej potwierdziliśmy, że dysponujemy wystarczającą siłą, aby mobilizować siebie i innych w Europie do przyjęcia umowy stowarzyszeniowej oraz jej komponentu handlowego. Po latach pustych zapewnień poprzedników obecny rząd Polski skutecznie przeforsował zwolnienie obywateli Ukrainy z konieczności ubiegania się o wizę przy podróżowaniu do Unii Europejskiej. To historyczny postęp w formowaniu poczucia europejskiej wspólnoty, która sięga dalej niż granice Unii Europejskiej.
Polski rząd podjął już wcześniej świadomą decyzję o ułatwieniu dla obywateli Ukrainy zasad osiedlania się, studiowania i ubiegania o pracę nad Wisłą. W efekcie dziś gościmy w naszym kraju ponad milion Ukraińców. O skali zjawiska i jego znaczeniu dla naszych relacji najlepiej świadczą dane Narodowego Banku Polskiego — w 2016 r. Ukraińcy pracujący w Polsce przekazali swoim bliskim 8 mld zł!
Unia powinna pozostawać wspólnotą otwartą, zachowującą siłę grawitacji wobec aspiracji naszych wschodnich sąsiadów. Polska nie przestaje zabiegać o nowy, praktyczny wymiar Partnerstwa Wschodniego — rozwój połączeń infrastrukturalnych i komunikacyjnych.
Nie mogę oczywiście nie wspomnieć, że niezależnie od wszystkich tych dziedzin, w których Polska i Ukraina rozumieją się doskonale, przedmiotem naszych rozmów bywają także sprawy trudne, szczególnie związane ze wspólną historią naszych krajów: rozliczenie ludobójstwa OUN/UPA na polskich sąsiadach na Wołyniu, umożliwienie godnego pochówku lub upamiętnienie szczątków ofiar konfliktów, rozsianych na terytorium wspólnego niegdyś państwa, funkcjonowanie wspólnoty rzymskokatolickiej na Ukrainie. Obok tych znanych od dawna zagadnień pojawiają się nowe, jak wydawanie zakazów wjazdu na terytorium Ukrainy wobec polskich społeczników lub naukowców krytycznie ustosunkowanych do polityki historycznej Kijowa. Jak niedostateczne zaangażowanie właściwych służb ukraińskich w ochronę polskich placówek dyplomatycznych, stających się celem ataków przy użyciu materiałów wybuchowych i środków bojowych.
Jeszcze raz podkreślę: Warszawa patrzy na Kijów jak na partnera, z którym chce dzielić się sukcesami, korzyściami, ale i odpowiedzialnością. Tylko na takim równoprawnym partnerstwie buduje się prawdziwy sojusz. W przyszłym roku Polska świętować będzie stulecie odzyskania niepodległości po 123 latach niewoli. Ukraińcy też znają gorycz niewoli i radość niepodległości. Dlatego są nam oni tak bliscy. Otwarci na siebie, będziemy nie do pokonania. Zawzięci na siebie, damy siłę wrogom.
Dziś odbędą się w Kijowie trudne rozmowy ministrów edukacji Anny Zalewskiej i Liliji Hrynewycz o ustawie oświatowej, uchwalonej przez ukraiński parlament 6 września.

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ