Inline pictures
Polska 09:30
Україна 10:30

Вільдштайн: Польща та Україна мають пам’ятати про місію та свою роль в Європі

53150_1198244095_07ab_p.jpeg

Одним з учасників конференції «Історичні перехрестя: союзи та спорідненості та в Центрально-Східній Європі» був відомий польський журналістам Броніслав Вільдштайн. Журналістам PoloNews вдалось поставити декілька запитань, щодо нинішньої ситуації в Польщі.  

В польський прокат вийшов художній фільм «Волинь» в Україні планується закритий показ. Деякі українські інтелектуали пишуть рецензії не подивившись фільм. Кожен другий відчуває в собі моральний обов’язок оцінити цей фільм на предмет достовірності або смаку. Як у цьому вирі оцінок та взаємних звинувачень не втратити здорового глузду.

Масова культура вчить історії більше ніж школа. Не буду коментувати фільм, оскільки я його не дивися, але планую подивитися. Напевно, це добрий фільм, оскільки різні мої знайомі захоплюються цим фільмом. Говорять, що фільм досить врівноважене представляє обидві сторони. Хочу наголосити, що ми маємо усвідомлювати, що події минулого не можуть нами керувати у сьогоденні. Одночасно ми не маємо забувати про минуле і маємо говорити правду. Проте, історія не може захопити нас у полон, ми маємо перемогти минуле, щоб жити у майбутньому.

Потрібно визнати, що справа Волині актуалізувалася досить серйозно та у досить радикальних формах. Пам'ять про волинський геноциду потрібно, але не можна забувати про інші геноциди на поляках у ХХ ст.

Хочу підкреслити, що сьогоденна спільнота України та Польщі є дуже важливою. Напевно, наша близькість була причиною радикальних дій, але на сьогодні польська та українська тожсамість мають однакову загрози – імперіаліні апетити Росії. Нажаль, про російську агресію говорять дуже мало, війна триває, гинуть люди. Я боюсь, що агресія може вийте поза межі України і потрібно буде боронити вже наших кордонів.

Польща та Україна мають спільну долю, з одного боку загрози, а з іншого боку перспективи. Якби ми створили реальну спільноту, ніхто не говорить про один народ, говорячі про спільноту ми можемо стати зачимим елементом на геополітичній мапі світу. Однак, нас намагаються посварити, останнім часом ми можемо спостерігати офіційну та неофіційну атаку Путіна на Польщу та Україну.

Говорячи про сварки, в Україні з’явилась інформація, що рішення польського сейму готувалось російськими спецслужбами більше 6 років або напади на українці, стала нормою польського життя.

Але це не правда!!! В Польщі офіціальне проживає 1 млн. українців, а реальних українців значне більше. Мені невідомі факти погромів чи побиття українців. Хочу звернути увагу на Англію, в країні з більшою кількістю населення ніж Польща, де проживає понад 800 тис поляків були напади на поляків на підставі національної нетерпимості. В Польщі мені не відомі про факти нападу на українців за ознакою національності. Хоча потрібно підкреслити зазвичай, коли в країні з’являється велика кількість людей певної групи можуть з’являтися певні проблеми. Однак, це виникає з істоти людської природи, я не усправедливлю таких вчинків, лише пояснюю їх природу. На мою думку, польсько-українське співжиття в Польщі дуже позитивне. Одночасно хочу підкреслити, що нині в Польщі зростають у силі певні середовища, які підтримує Росія. Важливо зрозуміти, що Кремль використовує реальні проблеми і реальну історичну пам'ять. Кресове середовище, люди з Волині, мають реальну травму геноциду, вони не були почуті, не відчували справедливості, про Волинь мовчали, все це стало підґрунтям для зовнішніх маніпуляцій. Але правда очищає, я впевнений, що ми здолаємо цю травму. Однак, ми маємо бути свідомі того, що будуть ті хто будуть мішати в котлі спогадів. 

В українських ЗМІ можна зустріти інформацію, що в Польщі з приходом нової влади було впроваджено цензуру. 

О о о о!!! (сміється) хотів би почути про цю цензуру. Казки про цензуру поширює наша опозиціє, а потім через західні ЗМІ це питання повертається в Польщу. Це гротеск. Мені відомий один єдиний випадок, ніби цензури, який полягає у тому, що міністр культури написав до місцевої влади у Нижньоселезькому воєводстві, що якщо театр планує винайняти іноземних порно-акторів і міністер вирішив не допустити до цього. Хочу підкреслити, що з режисером проблеми мала місцева влада де більшість становить Громадянська платформа (опозиційна партія в парламенті Польщі). Де ця цензура? Нинішній уряд постійно атакують. Де і звідки може з’явитися ця цензура. Нагадаю, що попередня влада (Громадянська платформа) вичистила всіх критичних журналістів з громадських (державних – ред.) ЗМІ. Можу розповісти про себе, мене звільнила колишня влада, читай нинішня опозиція. Минула влада звільняла всі хто мав критичні погляди. На сьогодні відбулись аналогічні події, я не задоволений цим, але громадські ЗМІ це лише частина медійного ринку. Хочу підкреслити, що значна частина електронних ЗМІ є антиурядовими. Завжди можна нарікати на низькі стандарти, але саме сьогодні у Польщі плюралізм. З одного боку журналісти, що критикують владу ламаючи будь-які стандарти, з іншого боку громадські ЗМІ, як сприяють уряду. Я особисто хотів би, щоб обидві сторони тримались стандартів, але потрібно визнати, що тільки зараз ми маємо справу із справжнім плюралізмом.   

Останне питання, ви згадали про спільноту, про потребу творення спільноти. На чому має формуватися дана спільнота. На конференції згадувалось про Балто-Чорноморський союз, Міжморр’я, Прометеїзм. Україна найбільше бояться патерналізму і не хоче замінювати одного старшого брата на іншого.

Я вважаю, що нам випав великий шанс. Ми маємо спільну історію та досвід. Ми знаємо, що маємо спільну загрозу і знаємо, що разом можемо багато чого досягти. Зрозуміло, що Польща не може проявляти жодного патерналізм. Нагадаю, що давня Річ Посполита мала два народи, а мала мати три: поляків, литивці-жмудінов, русинів-українців. Ми розуміємо, що Україна хоче доєднатися до Євросоюзи, до кращих стандартів, але маємо розуміти, що сучасна Європа – це не досконалість сама в собі, це не та цивілізація, що динамічною і осягала нові рівні, сьогодні – це вже інша цивілізація. Мені видається, що ми можемо повернути західній цивілізації динаміку, яка зможе збудувати справжню ідентичність, а не декаденство. Я дуже радий, що Польща є частиною ЄС, було добре, щоб Україна стала частиною Євросоюзу, але ми маємо пам’ятати про свою власну роль та місію.

Євгеній Білоножко

Jednym z uczestników konferencji „Historyczne skrzyżowania i sojusze w Europie środkowo-wschodniej” był znany polski dziennikarz Bronisław Wildsztain. Dziennikarzom PoloNews udało się zadać kilka pytań, dotyczących obecnej sytuacji w Polsce.

W polskich kinach pojawił się film „Wołyń”, w Ukrainie planuje się zamknięty pokaz. Niektórzy ukraińscy intelektualiści piszą recenzje nawet nie obejrzawszy filmu. Co drugi odczuwa moralny obowiązek ocenić autentyczność lub smak tego filmu. Jak w tym wirze oceniania i wzajemnych oskarżeń nie tracę zdrowego rozsądku.

Środki masowego przekazu uczą historii bardziej niż szkoła. Nie będę komentować filmu, gdyż nie oglądałem go, lecz planuję obejrzeć. To na pewno dobry film, wielu moich znajomych zachwyca się nim. Mówią, że równomiernie przedstawia obie strony. Chcę nagłośnić, że my musimy uświadamiać, że wydarzenia z przeszłości nie mogą kierować nami dziś. Jednocześnie nie możemy zapominać o historii i musimy mówić o prawdzie. Uważając jednak, by ta historia nie zniewoliła nas, konieczne jest pokonanie przeszłości, aby żyć we współczesności.

Trzeba przyznać, że sprawa Wołynia aktualizuje się dosyć poważnie i w dość radykalnych formach. Ważna jest pamięć o zbrodni wołyńskiej, ale nie można zapominać o innych zbrodniach na Polakach w XX wieku.

Pragnę podkreślić, że dzisiejsza wspólnota Ukrainy i Polski jest bardzo ważna. Na pewno bliskość naszych narodów była przyczyną radykalnych wydarzeń, ale dziś polska i ukraińska tożsamość mają to samo zagrożenie – imperialne apetyty Rosji. Niestety, o rosyjskiej agresji mówi się bardzo mało, wojna trwa, ludzie giną. Obawiam się, że ta agresja może wyjść spoza granic Ukrainy i konieczna będzie obrona naszych granic.

Polska i Ukraina mają wspólną dolę, z jednej strony zagrożenia, z drugiej – perspektywy. Gdybyśmy stworzyli realną wspólnotę (nikt tu nie mówi o jednym narodzie) moglibyśmy stać się znaczącym elementem na geopolitycznej mapie świata. Jednak starają się nas skłócić. Ostatnio możemy spostrzec oficjalne i nieoficjalne ataki Putina na Polskę i Ukrainę.

Mówiąc o sporach, w Ukrainie pojawiła się informacja, że decyzje polskiego sejmu były przygotowywane przez rosyjskie służby specjalne od ponad sześciu lat, a napady na Ukraińców stały się normą w polskim społeczeństwie.

Ale to nieprawda! W Polsce oficjalnie przebywa milion Ukraińców, a nieoficjalnie – znacznie więcej. Nic wiem o faktach pogromów czy ataków na Ukraińców. Chcę zwrócić uwagę na Anglię, — w kraju z większą liczbą ludności niż Polska, gdzie zamieszkuje ponad 800 tys. Polaków, odbywały się napady na Polaków ze względu na przynależność narodową. Nie słyszałem, by w Polsce miały miejsce ataki na Ukraińców ze wzgędu na narodowość. Chociaż trzeba zauważyć, że gdy kraj zamieszkuje liczna grupa narodowa to pewne grupy społeczne mogą stwarzać problemy. Nie usprawiedliwiam takich zachowań, lecz według mnie polsko-ukraińskie współżycie w Polsce jest bardzo pozytywne. Jednocześnie pragnę podkreślić, że obecnie w Polsce wzrastają w siłę środowiska wspierane przez Rosję. Ważne jest, by zrozumieć że Kreml wykorzystuje nasze realne problemy i pamięć historyczną. Środowiska kresowe, ludzie z Wołynia, mają realną traumę, nie byli słuchani, nie odczuwali sprawiedliwości, o Wołyniu milczano, wszystko to stało się gruntem dla zewnętrznych manipulacji. Ale prawda oczyszcza i jestem pewien, że podołamy tej traumie. Jednak musimy być świadomi tego, że wciąż będą próbowali mieszać między nami.

W ukraińskich mediach można odnaleźć informację, że w Polsce z nadejściem nowej władzy wprowadzono cenzurę.

Ooo! (śmiech) chciałbym usłyszeć o tej cenzurze. Bajki o cenzurze rozpowszechnia nasza opozycja, a potem przez zachodnie media ta sprawa wraca do Polski. To groteskowe. Wiem o jednym przypadku, niby cenzury, która polegała na tym że minister kultury napisał do miejscowej władzy w Dolnym Śląsku, iż jeżeli teatr planuje wynajęcie zagranicznych porno-aktorów to on postanowia do tego nie dopuścić. Pragnę podkreślić, że z reżyserem problemy miała miejscowa władza, gdzie większość stanowi Platforma Obywatelska (partia opozycyjna w polskim parlamencie). Gdzie ta cenzura? Obecny rząd jest nieustannie atakowany. Gdzie i skąd może pojawić się cenzura? Wspomnę, że poprzednia władza (PO) usunęła wszystkich krytycznie nastawionych dziennikarzy z mediów publicznych. Mogę opowiedzieć o sobie – zwolniła mnie poprzednia władza, czytaj – dzisiejsza opozycja. Tamta władza zwalniała każdego, kto miał krytyczne poglądy. Dziś odbyły się wydarzenia analogiczne do tego, nie jestem z tego zadowolony, ale media publiczne to tylko część medialnego rynku. Podkreślam, że znaczna część mediów jest antyrządowa. Zawsze można narzekać na niskie standardy, ale właśnie dzisiaj w Polsce panuje pluralizm. Z jednej strony dziennikarze, jacy krytykują rząd łamiąc jakiekolwiek standardy, z drugiej strony media publiczne, jakie mu sprzyjają. Ja osobiście chciałby, aby obie strony przestrzegały standardów, lecz trzeba przyznać, że tylko teraz mamy sprawę z prawdziwym pluralizmem.

Ostatnia sprawa, wspomnieliście o wspólnocie, o potrzebie stworzenia wspólnoty. Na czym ma formować się dana wspólnota. Na konferencji wspomniało się o Sojuszu Bałtycko-Czarnomorskim Międzymorzu, Prometeiźmie. Ukraina najbardziej obawia się zamiany jednego „starszego brata” na drugiego.

Ja uważam, że dostaliśmy wielką szansę. Mamy wspólną historię i doświadczenie. Wiemy, że mamy też wspólne zagrożenie i wiemy, że razem możemy wiele osiągnąć. To oczywiste, że Polska nie powinna przejawiać żadnych chęci przewodzenia. Wspomnę, że dawna Rzeczpospolita miała dwa narody, a miała mieć trzy: Polaków, Litwinów-Żmudzinów, Rusinów-Ukraińców. Rozumiemy, że Ukraina chce przyłączyć się do Unii Europejskiej, do lepszych standardów, ale musimy zrozumieć, że współczesna Europa – to nie doskonałość sama w sobie, to nie ta cywilizacja, jaka dynamicznie osiągała coraz to wyższe poziomy, dziś – to już inna cywilizacja. Wydaje mi się, że możemy przywrócić zachodniej cywilizacji dynamikę, jaka pomoże budować prawdziwą tożsamość. Bardzo się cieszę, że Polska należy do UE, byłoby dobrze, gdyby również Ukraina stała się jej częścią, lecz pamiętajmy przede wszystkim o własnej roli w tej misji.

tłumaczenia Larysa Discala

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ