Inline pictures
Polska 07:00
Україна 08:00

Żałośni wandale ze szkoły Dzierżyńskiego

Opinie || Думки
11.01 16:00
2322223333.jpg

8 січня на Львівщині трапився інцидент, чітко спрямований на погіршення українсько-польських відносин. Невідомі вандали зруйнували пам'ятник полякам-мешканцям села Гута-Пеняцька, що загинули внаслідок німецької каральної операції в лютому 1944 року.

Станом на нинішній момент проблема трагедії у Гуті-Пеняцькій є надто заполітизованою і належить до числа тих, що потребують «остаточного знаходження правди» спільними зусиллями українських і польських істориків.

Тепер про нещодавній вандалізм. Злочинці зруйнували масивний хрест і лишили на двох колонах обабіч графіті: синьо-жовтий та червоно-чорний стяги. Формально це вказує на «авторство» українських націоналістів. Розглянемо цю версію.

В Україні, як і в Польщі, вистачає націоналістів, переобтяженими ресентиментом відносно сусіднього народу. Це факт, від якого нікуди не подінешся. Тим не менше, ніхто з українських націоналістів не здійснив ніякого вандалізму ні тоді, коли сейм прийняв малоприємну для українців резолюцію, ні тоді, коли в Польщі мали місце прикрі факти руйнування українських пам'ятників (як потім з'ясовувалося, ці акти вандалізму переважно переслідували провокативну мету).

І аж тут, на початку січня 2017 року, коли ніякого приводу для «помсти» не було, «націоналісти» руйнують пам'ятник у Гуті. Виглядає занадто ірраціональною. Зруйнування того пам'ятника вимагало попередньої підготовки, певного планування. Акція не була спонтанною. А це явно не в'яжеться з ірраціональними мотивами.

Занадто незрозумілим виглядає намальована під червоно-чорним стягом символіка SS. Саме поєднання символу бандерівської фракції ОУН (відомої своєю офіційною анти-гітлерівською позицією під час Другої світової війни) і зіг-рун абсурдне з концептуальної точки зору. Для доповнення абсурду не вистачає лиш розкиданих листівок, які розпочинались би словами «Ми, українські неонацисти-бандерівці…»

Все це вказує на «авторство» людей, для яких героями є не Бандера чи бійці «Галичини», а Фелікс Дзержинський та Лаврентій Берія разом зі своїми чекістами. В акції чітко впізнається російська провокація, мета якої — дати черговий привід для ускладнення українсько-польських відносин.

Росія не один рік активно працює у цьому напрямку. А з вибухом війни — і поготів.

Дуже грубий характер провокації доводить, що у розпорядженні Росії знаходяться далеко не найкращі кадри. І українці, і поляки легко можуть розпізнати російський слід. Та, на жаль, дилетантство російських провокаторів компенсується високим емоційним градусом, що існує в українському та польському суспільстві. Цього разу емоції завадять зрозуміти ситуацію багатьом полякам.

Те, що цієї провокації не вдалося уникнути, дуже прикро. Але сам факт, що спільний ворог не полишає докладати зусиль для руйнування українсько-польських відносин, є дуже промовистим і показує, як сильно розвитку цих відносин бояться в Москві. А тому їх необхідно розбудовувати. Зокрема, потрібно налагоджувати відносини між націоналістами обох країн.

Сьогоднішня ситуація подібна до тієї, що існувала у першій половині 40-х років. Тоді ворожнеча між українцями та поляками була вигідна Москві та Берліну. Зараз — Москві і брюссельським глобалістам. Обидва народи, передусім їхні націоналістичні сили, мають вчитися на помилках минулого, аби збудувати майбутнє, де Україна і Польща будуть переможцями, а не жертвами.

Дмитро Сулима — Avoz.Press

8 stycznia w obwodzie lwowskim doszło do incydentu, mającego wyraźnie jako cel pogorszenie stosunków ukraińsko-polskich. Niezidentyfikowani wandale zniszczyli pomnik Polaków, mieszkańców wsi Huta Pieniacka, którzy zginęli w wyniku niemieckich działań represyjnych w lutym 1944 roku. Temat tragedii w Hucie-Pieniackiej jest obecnie zbyt upolityczniony i znajduje się pośród tych, które wymagają niewątpliwie "poszukania ostatecznej prawdy" poprzez wspólne wysiłki ukraińskich i polskich historyków.

A teraz o tamtym niedawnym akcie wandalizmu. Otóż bandyci zniszczyli ogromny krzyż i zasmarowali znajdujące się po jego obu stronach kolumny niebiesko-żółtymi i czerwono-czarnymi pasami sugerującymi flagi. Z pozoru wskazywałoby to na "autorstwo" ukraińskich nacjonalistów. Rozważmy tę wersję.

Na Ukrainie, podobnie jak w Polsce, nie brakuje nacjonalistów obciążonych resentymentami w stosunku do sąsiednich narodów. To rzeczywistość, od której nie da się uciec. Jednak żaden z ukraińskich nacjonalistów nie dokonał tego rodzaju aktu wandalizmu w czasie, gdy polski sejm przyjął mało przyjemną dla Ukraińców rezolucję lub gdy w Polsce dochodziło do przykrych aktów niszczenia ukraińskich pomników (jak się potem okazało, te wandalizmy na ogół również dokonywane były w celu prowokacji).

Aż tu nagle, na początku stycznia 2017 roku, kiedy żadnego powodu dla "zemsty" nie było, "nacjonaliści" niszczą pomnik w Hucie Pieniackiej. Wygląda to zbyt irracjonalnie. Zniszczenie takiego pomnika wymagało uprzedniego przygotowania i starannego zaplanowania. Akcja nie była spontaniczna. A to wyraźnie nie pasuje do czynu dokonanego z pobudek irracjonalnych.

Zanadto niezrozumiałe wydaje się również wymalowanie pod czerwono-czarną "flagą" symboliki SS. Połączenie symboliki banderowskiej frakcji OUN (znanej z jej oficjalnej antyhitlerowskiej postawy w czasie II wojny światowej) z runami SS wydaje się czymś absurdalnych z koncepcyjnego punktu widzenia. Dla dopełnienia całego absurdu brakowałoby jeszcze tylko rozrzucenia ulotek z tekstem rozpoczynającym się od słów: "my ukraińscy neonaziści-banderowcy …"

Wszystko to wskazuje na "autorstwo" ludzi, dla których bohaterami nie są Bandera czy bojownicy z "SS Galizien", lecz Feliks Dzierżyński i Ławrietij Beria, razem z ich czekistami. Cała akcja wyraźnie wskazuje na rosyjską prowokację, której celem było dać jeszcze jeden powód do skomplikowania ukraińsko-polskich stosunków.

Rosja od lat aktywnie działa w tym kierunku. A wraz z wybuchem wojny to się jeszcze nasiliło.

Bardzo gruby charakter owej prowokacji dowodzi, iż do dyspozycji Rosji pozostają już daleko nie najlepsze kadry. A Ukraińcom i Polakom nietrudno jest taki rosyjski ślad rozpoznać. Niestety, dyletanctwo rosyjskich prowokatorów skompensowane jest wysokim poziomem emocji, jaki panuje w ukraińskim i polskim społeczeństwie. Tym razem emocje te przeszkadzają wielu Polaków w zrozumieniu sytuacji.

To, że prowokacji tej nie dało się uniknąć, jest bardzo rozczarowujące. Lecz sam fakt, że wspólny wróg nie przestaje podejmować wysiłków w celu zrujnowania ukraińsko-polskich relacji, jest wielce wyrazisty i pokazuje jak bardzo zacieśnienia tych relacji boi się Moskwa. Dlatego też muszą być one nadal rozwijane. W szczególności konieczne jest budowanie dobrych relacji między nacjonalistami/patriotami w obu naszych krajach.

Obecna sytuacja jest podobna do tej, jaka miała miejsce w pierwszej połowie lat 40-tych. Wówczas wrogość między Ukraińcami i Polakami okazała się korzystna dla Moskwy i Berlina. Teraz zaś dla Moskwy i globalistów z Brukseli. Oba narody, w szczególności ich patriotyczne siły, powinny uczyć się na błędach z przeszłości, aby zbudować taką przyszłość, w której i Ukraina, i Polska będą zwycięzcami, a nie ofiarami.

Dmytro Sulyma — Azov.Press —  tłumaczenia Marian Panic

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ