Inline pictures
Polska 09:59
Україна 10:59

П’ятничний піст — не дієта і не надмірність…

Opinie || Думки
29.12 11:56
yba-post-grill-pexels-cc0.jpg

Без молитви піст — це дієта. У поєднанні з молитвою — це могутня зброя проти всіх наших залежностей, поневолень та гріхів.

Чимало людей, із ким я розмовляв на тему п’ятничних зречень у їжі, розглядають їх просто як неїдження м’яса або свій «рибний день». Кількісний аспект найчастіше перебуває десь далеко або й узагалі оминається. Факт — тут немає жодної суперечності з церковними приписами! Кількісний піст ми зобов’язані тримати лише двічі на рік: у Попільну Середу й Велику П’ятницю. Решта п’ятниць — це виключно «тільки» неїдження м’яса.

Проте я донині пам’ятаю стійкість настоятеля моєї рідної парафії, що не втомлювався повторювати вірним: який вік уже зобов’язує практикувати піст, яких страв їсти не належить і що спожити можна три прийоми їжі, й тільки один — досита. На завершення він завжди підкреслював, що таким чином варто постити кожну п’ятницю протягом року (вочевидь за винятком урочистостей).

Саме по собі утримання від м’яса найчастіше не потребує великих зусиль. Сучасна різноманітність їжі не раз навіть сама собою «виштовхує» м’ясо з нашого меню. І де тут місце на п’ятничне зречення та зусилля? А в цей день ми повинні брати свої тіло «в узду». Варто знайти місце й час для цього. Далі я спробую в п’ятьох пунктах показати, чому свою власну «узду» я ціную і застосовую, ба навіть люблю.

1. Життя і смерть Ісуса Христа

Християнина піст відсилає до таких подій, як спокушування Ісуса в пустелі або Страсті й хрест. Якщо в наших думках з’являється певна заклопотаність, коли ми чуємо, що повинні наслідувати Христа, й питаємо «Як?» — піст буде хорошою відповіддю.

Вочевидь ніхто нам не каже (окрім виняткових, екстремальних випадків) не їсти цілих 40 днів або дати себе розіп’яти. І Бог цього не вимагає. У Його очах ти наслідуєш свого Спасителя вже тоді, коли зі щирим серцем один день на тиждень обмежуєш своє меню і забезпечуєш собі тільки обід досита. (Певна річ, не заради самого обіду. Зекономлену на собі їжу чи кошти треба пожертвувати.)

Хіба з такого погляду піст сильно вимогливий? Я так не думаю.

2. «…тільки постом і молитвою»

Після екзорцизму, внаслідок якого Ісус вигнав німого й глухого духа з юнака, Він сказав до учнів: «Цей рід можна вигнати тільки постом і молитвою» (Мк 9, 14-29). Без молитви піст — це дієта. У поєднання з молитвою — дієва зброя проти наших поганих звичок, поневолень та гріхів.

Ці слова дають нам певність, що як ми будемо боротися постом, то кожен злий дух кипітиме від безсилля. Це хороша перспектива.

3. Намір

У пості можна впасти в рутину (як у всьому, що століттями мало змінюється). Я часто ловлю себе на тому, що починаю день посту без будь-якого конкретного молитовного наміру. Це помилка, поясненням якої буде наступний пункт. Починаючи піст без інтенції, я відбираю в нього важливий зміст. Мої зусилля значною мірою підуть намарне. Якщо в мене є конкретний намір посту, призначення, мета, то я жертвую щось від себе задля чийогось (або свого) блага. Я стаю даром.

Тілесне й духовне зцілення, вирішення фінансових чи сердечних проблем — прикладів безліч, а в інтернеті інтенцій то взагалі повно. Чи ти думав/думала колись, що можна собі «випостити» жінку/чоловіка, внутрішнє зцілення, не кажучи вже про омріяну працю?

4. Я не постую сам

Легко створити собі подумки образ супергероя, який ото я класний і крутий, які чудові зречення я приймаю заради спасіння світу… Від браку смирення у пості добрими ліками може стати усвідомлення, що я тут не один у полі воїн, бо напевно у Церкві є ще інші лицарі, які постують набагато сильніше від мене.

З іншого боку, усвідомлення, що я не постую сам, додає сил. Це усвідомлення легше приходить у спільноті, яка практикує п’ятничний піст. Навіть якщо це тільки купка друзів, не кажучи вже про конкретну парафіяльну групу — Легіону Марії, Розарієвого Братства абощо.

У спільнотному переживанні посту набагато легше зберегти здоровий підхід до цієї практики. Інша справа, що піст це феноменальна нагода для покутування за свої гріхи, а потреба смирення у покутуванні видається очевидною.

5. На здоров’я!

Ну й на завершення — «побічний вплив». На відміну від багатьох ліків для тіла, у посту побічний вплив — поздоровшання. Про здоровий дух у здоровому тілі навіть приказка побутує. Якщо піст це ліки для зцілення душі, то й тілу від цього буде користь.

Ярослав Кумор, Aleteia  

Переклад : CREDO

Bez modlitwy post to dieta. W połączeniu z modlitwą jest wielką bronią przeciwko naszym nałogom, zniewoleniom i grzechom.

Wiele osób, z którymi rozmawiam na temat piątkowych wyrzeczeń żywieniowych, postrzega je po prostu jako niejedzenie mięsa lub swój “dzień na rybę”. Aspekt ilościowy najczęściej jest w oddali lub w ogóle jest pomijany. Fakt – nie ma tu żadnej sprzeczności z kościelnymi przepisami. Post ilościowy mamy zachować tylko w Środę Popielcową i Wielki Piątek. Reszta piątków to „jedynie” wstrzemięźliwość od mięsa.

Do dziś jednak pamiętam wytrwałość śp. księdza proboszcza mojej rodzinnej parafii, który nie ustawał w powtarzaniu wiernym, jaki wiek zobowiązuje do praktykowania postu, jakich potraw jeść nie należy i że spożyć można trzy posiłki w tym jeden do syta. Na koniec zawsze podkreślał, że warto pościć w ten sposób w każdy piątek w ciągu roku (oczywiście z wyjątkiem uroczystości), czyli najprościej mówiąc – warto tę piątkową wstrzemięźliwość nieco sobie „uatrakcyjnić”.

Sama wstrzemięźliwość od mięsa najczęściej nie jest wielkim wysiłkiem. Współczesna róznorodność produktów spożywczych nie raz siłą rzeczy „wypycha” nam mięso z menu. Gdzie tu miejsce na piątkowe wyrzeczenie i wysiłek? A w tym dniu powinniśmy brać swoje ciało w ryzy. Warto znaleźć na to miejsce. Spróbuję poniżej w 5 punktach pokazać dlaczego swoje własne ryzy cenię i stosuję, a wręcz je pokochałem.

1.     Życie i śmierć Chrystusa

Chrześcijanina post odsyła do takich wydarzeń jak kuszenie na pustyni czy męka i krzyż. Jeśli pojawia nam się w myślach pewne zakłopotanie, gdy słyszymy, że mamy naśladować Chrystusa i pytamy „jak?”, post jest tu dobrą odpowiedzią.

Nikt oczywiście nie każe nam (poza zupełnie ekstremalnymi przypadkami) nie jeść nic przez 40 dni czy dać się ukrzyżować. I Bóg tego nie wymaga. W Jego oczach naśladujesz swojego Zbawiciela już wtedy, gdy ze szczerym sercem jeden dzień w tygodniu ograniczasz swoje menu i np. fundujesz sobie tylko jeden posiłek do syta.

Czy z tej perspektywy post jest wymagający? Nie wydaje mi się. A w wersji minimalistycznej są tylko dwa dni w roku, gdy mamy obowiązek tak pościć. Bóg jest naprawdę miłosierny

2.   „…tylko modlitwą i postem”

Po egzorcyzmie, w wyniku którego Jezus wypędził ducha niemego i głuchego z pewnego chłopca, powiedział uczniom: „Ten rodzaj można wyrzucić tylko modlitwą i postem” (Mk 9,14-29). Bez modlitwy post to dieta. W połączeniu z modlitwą jest wielką bronią przeciwko naszym nałogom, zniewoleniom i grzechom.

Te Słowa dają nam pewność, że jeśli będziemy walczyć postem, każdy zły duch będzie kipiał z bezsilności. To kolejna perspektywa.

3.   Intencja

W poście można wpaść w rutynę. Często łapię się na tym, że zaczynam go bez żadnej konkretnej intencji. To błąd, którego wyjaśnieniem właściwie jest punkt powyżej. Odbieram wtedy mojemu poszczeniu ważny sens. Mój wysiłek w dużej mierze idzie na marne. Jeśli mam konkretną intencję postu, spalam się dla czyjegoś lub swojego dobra. Jestem darem.

Uzdrowienia cielesne i duchowe, rozwiązane problemy finansowe czy sercowe – przykłady można mnożyć, a w internecie jest ich sporo. Czy myślałeś/myślałaś kiedyś, że można sobie „wypościć” żonę, męża, wewnętrzne uzdowienie, nie mówiąc o wymarzonej pracy?

4.   Nie poszczę sam

Łatwo o roztoczenie w męskiej głowie wizji, jakim to jestem bohaterem, że oto podejmuję chwalebne wyrzeczenie dla dobra świata. Na brak pokory w poszczeniu dobrym lekarstwem może być świadomość, że nie jestem tu samotnym rycerzem, bo z pewnością w Kościele są jeszcze inni rycerze, którzy poszczą z większym wysiłkiem od mojego.

Z drugiej strony świadomość, że nie poszczę sam, dodaje sił. O tę świadomość łatwo jest we wspólnocie, która solidarnie piątkowy post podejmuje. Taką wspólnotą jest dla mnie Przymierze Wojowników, poszczące w piątki wyłącznie jednym posiłkiem do syta.

We wspólnotowym doświadczeniu postu, o wiele łatwiej zachować do tej praktyki zdrowe podejście. Inna sprawa, że post to fenomenalna okazja do pokutowania za swoje grzechy a potrzeba pokory w poszczeniu wydaje się tu oczywista.

5.    Fit

Na koniec skutek uboczny. O tym, że post jest zdrowy dla ciała już chyba wszystko napisano. Przysłowie „w zdrowym ciele zdrowy duch” działa w obie strony. Skoro post przyczynia się do zdrowia duszy, ciało może na tym tylko skorzystać.

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ