Inline pictures
Polska 13:57
Україна 14:57

Три дні – дві національні трагедії: чергові поразки України

Blogi || Блоги
21.11 21:37
tri-dni-dvi-natsionalni-tragediji-chergovi-porazki-ukrajini-1142_XL.jpg

На наших очах твориться історія. Як часто доводиться чути цю фразу останнім часом. В той же час, як на мене вона виглядає досить банальною, оскільки історія твориться безперервно, а питання того, що важливе, а що ні – дискусійне і вирішується, зазвичай, постфактум.

Як писав видатний український політичний та громадський діяч Володимир Винниченко, українську історію неможливо читати без брому (заспокійливого). Що стосується подій останнього тижня, то тут впору думати не про бром, а про кінські транквілізатори, оскільки нерви вже просто не витримують.

То які ж дві трагедії мається на увазі. Перша сталася у вівторок далеко за межами України, а саме у Парижі, де збірна бездарно та безнадійно програла французам і втратила шанс поїхати вдруге на Чемпіонат світу з футболу. Про цей матч дуже багато було написано, адже чотири дні вся країна буквально жила футболом. Ще ніколи ми не вигравали у настільки міцної збірної (перемогу над Англією до уваги не беру, оскільки в дніпропетровському матчі вона абсолютно не вмотивована, чого не скажеш про французів кілька днів тому).

Хочу звернути уваги не на сам факт програшу і не на його причини. Хочеться ще раз з прикрістю зауважити одну з найбільш неприємних рис нашого менталітету. Останніх пів року тренера збірної мало не на руках носили вболівальники і футбольні експерти. В останні чотири дні, після перемоги в Києві та ще за 5 хвилин до матчу, Михайла Івановича взагалі називали найкращим тренером в історії українського футболу. У вівторок опівночі магія, як у казці, розвіялась. З найперспективнішого тренера він в один момент перетворився у «невдаху», «боягуза» та «фізрука», чергового «радянського» спеціаліста, який нездатний досягати великих цілей. Найбільше кричали ті, що день раніше пропонували підписати з Фоменком мало не пожиттєвий контракт. Таку коротку пам’ять на добрі справи та заслуги серед інших народів ще треба пошукати.

Інша трагедія, яку вже встигли охрестити «Чорним четвергом», без сумніву, набагато більшого масштабу. Сьогодні Україну зрадили, четвертували та продали. Поки ще не знаємо яку ціну виставила наша влада – гроші, допомога на майбутніх президентських виборах чи щось інше. Не так вже це і важливо.

Коли доводилось сьогодні кожних десять хвилин оновлювати стрічки новин, все ще вірилось. «Ну невже… Невже можна так зрадити і безсовісно продати країну». Чуда не сталося… Влада вчергове довела, що не вона для країна, а країна – для неї. Янукович і його «друзі» зроблять все, щоб якомога довше залишатись у владі і не допустити нікого, чого б це їм не коштувало. Президент, якого обрали мільйони людей, готовий віддати країну у руки східному сусідові лише тому, що так буде вигідніше для нього.

Всупереч здоровому глузду хочеться вірити, що це ще не кінець історії. У ЗМІ та соціальних мережах лунають заклики збиратись на Майдані вже сьогодні ввечері і завтра вранці. Схоже у мене, як і в частини українців вперше з 2004 року накопичилось стільки обурення та, прямо скажу, ненависті до цієї влади, що відчувається щире бажання вийти на вулиці і показати, що терпець в народу обірвався.

Дуже боюсь, що кияни не вийдуть. Не вийдуть, а варто вийти… Бо вони нас бояться… Вони бояться народу більше ніж Путіна і зроблять все, якщо їм показати, що нам не байдуже. Пора вставати з колін, час прийшов…

 

Pogoda / Погода

Warszawa Варшава   
Krakow / Краків
Gdansk / Гданськ
Poznan / Познань
Lodz / Лодзь
Київ / Kijow
Львів / Lwow
Харків / Charkow
Одеса / Odesa
Донецьк / Donieck


CZYTAJ NAS W WYGODNYM FORMACIE

ЧИТАЙТЕ НАС В ЗРУЧНОМУ ФОРМАТІ